скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
//
Ответ дал: Гость
нещасна,неправдива людина,що добровильно й легко зрикаеться ридной мови.щаслива,праведна людина,що в радости и гори будуе слово своей земли.цуратися мову ,звичай ридного краю,його людей-означае скаличити свою душу,зрадити самого себе.а людина що втратла себе-уже не людина.вона не може ани плидно працювати,ани повноцинно розвиватися.така людина,немов уражена смертельною заразною хворобою,-уси вид ней намагаються знаходитись подали вид ней,бо разом з нею бути неприемно.нещасни,прокляти батько й мати.що народжують перевертнив.видцуратися ридной мови означало позбутися закодованих у ний добра.правди.чести,щирости.зрикшись цих якостей,людина втратила б не лише кровни звьязки з народом але й власний моральний коринь.
Популярные вопросы