Твір опис картини фотія красицького «гість із запоріжжя».

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. до козака дружина господаря дітей, щоб показати гостю. дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником вітчизни. нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із запоріжжя — відважним козаком, лицарем україни, захисником свободи.

людина як говорить правду тiки правду нiколи не буде сормно за те що вона щось сказала! ця людина не може боятися що вона попадеться на неправдi.а не правда буде мучати людину одним словом не давати сокiйно

вона тодi буде мало говорити  з тими людьми якi оточують цю людину(брехливу людину)! але як не ховайся правда все одно  вспливе.

як свiдчить народа мудрiсть "правда як олiя скрiзь наверх вспливе" якби ми не хотiли сховати не правду вона все ондно колысь постукае в вашi закритi на замок дверi.! ось моя вам порада не кажи ну не кажы не правду нiколи в твоэму життi! бо як я вам розповiла(в) вона крiзь за вами буде стежити! хай нiхто не дiзнаэться через рiк два три, повiрте вона всодно колись вспливе!

  ось моя вам хай може i не потрiбна ця порада не кажiть брехнi в жодному разi бо ви можете втратити ваших рiдних, друзiв так найдорожчих за усе людей! не кажiть не правды=) моя вам порада!

 

 

 

 

(у меня нет на компе украинского языка)! *

випав перший сніг, діти повибігали на вулицю.

прийшла осінь, і пташки відлітають у теплі краї.

аня зробила всі уроки,   але мама не повірила їй.

бабуся зв"язала шарф, щоб коля не застудився.