На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. до козака дружина господаря дітей, щоб показати гостю. дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником вітчизни. нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із запоріжжя — відважним козаком, лицарем україни, захисником свободи.
Спасибо
Ответ дал: Гость
я згодна з сократом, який сказав, що знає лише те, що нічого не знає. як незвичайно це не було б, вважаю, що й про себе нічого не знаю. не можу бути впевнена, що не злякаюсь у пожежі чи іншій біді та зроблю те, що повинна. що не скажу того, про що . що не забуду найважливіше, коли буду почуватися щасливою.
хто може бути впевненим в тім, що в злиднях чи великій біді не втратить людського обличчя? не можна бути впевненим навіть у собі, тому це висловлення сократа для мене взірець мудрості.
Популярные вопросы