Твір-опис церкви за картиною в. будка "андріївська церква" у публіцистичному стилі

Андріївська церква будувалась як палацова, проте після смерті єлизавети її викреслили зі списку палацових будівель. ніхто про неї не дбав; церква поступово руйнувалась. будівля старішала, у стінах з'являлись тріщини, підземні води розмивали . були пошкоджені та частково втрачені елементи декору, а внаслідок некваліфікованого ремонту кінця 19 століття було видозмінено форму куполів. так і не побудували дзвіницю, до того ж проект растреллі на той час було втрачено.  в 1968 році богослужіння в храмі припинили  і створили музей. наприкінці 70х років  минулого століття в архівах вдалось віднайти проект церкви. на його основі київські реставратори здійснили необхідні роботи по відновленню споруди у первісному вигляді. саме такою ми бачимо її сьогодні. в андріївській церкві був похований андрій миколайович муравйов – мандрівник, історик, колекціонер, письменник. за життя він з любов'ю говорив про київ та церкву. милуючись панорамою, яка відкривається з андріївської гори, він казав:   "увесь нижній київ у ніг моїх, з усіма глибокими ярами його передмість."справді, храм здіймається у височінь на одному з київських пагорбів у мальовничому куточку києва над подолом. стрункий силует споруди неначе підхоплює і несе ритм рельєфу місцевості догори. з усіх боків церква виглядає по-різному, вражаючи виразністю свого обрису, ніби намальованого на тлі неба. сюди, на високий п'єдестал храму, в свій час приходили милуватись красою задніпров’я гоголь, шевченко, максимович та багато інших поціновувачів прекрасного.  природа і мистецтво ніби подали руки одне одному, - казали і кажуть люди під враженням пейзажу в сполученні з архітектурою чудового храму.

ромашка - це  цікава рослина, яка дуже мені подобається. є різні види ромашок: маленька, польова, і з дуже великими пелюстками - садова. цвіте ромашка все літо. прикрашає сади, ліси, клумби та подвір'я. скромні квіті, начебто зовсім простенькі, схожі на сонечко, із своїми жовтими серединками, та білими пелюстками. ця життєрадісна квітка дарує людям гарний настрій. вона символізує щирість почуттів.

 

на лісовій галявині красується ніжна квітка конвалія. її яскраво-білі порцелянові дзвіночки приваблюють своєю мініатюрністю і незвичайною правильністю форм. струнке зелене стебельце поступово тоншає на верхівці. скромні дзвіночки наче співають величальну пісню приходу найкращої пори року — весни, яка несе на своїх крилах надію, щастя, чистоту почуттів

іноді слово ранить не менше, ніж зброя.буває і таке, що людина поранена в саме серце образою чи страшною звісткою, вмерала від горя. від завданих зброєю ран можна   і повністю вилікуватися, а люди поранені словом іноді все життя носять тягар образ. 

тому треба завжди подумати перед тим, як сказати людині навіть правду. а ще треба вчитися пробачати іншим. тоді рани від образливого слова будуть швидко загоюватися і не залишати шрамів.