Переказ оповідання "лісовий штукатур"

  на краю яруги стоїть стара осика. сучки на ній обламані, кора облізла, а в товстому стовбурі видніється дупло. від дупла до кореневища тягнеться вузька щілина. 

по осиці, дзвінко посвистуючи, бігає голубувато-сіра з білими грудьми пташка.  це повзик. у  нього гострий і міцний  дзьоб, а над очима проходить чорна смужка,— так, ніби він  хмуро насупив брови. що ж це повзик тут робить? поживу  шукає? ні! лісовий штукатур будує собі житло. ось він камінцем припав до струмка, а згодом повернувся  від нього до дупла з   грудочкою глини у   дзьобику. утоптав,  вмазав глину в щілину й   полетів знову до струмочка. і   так  кілька днів. повзик ніби штукатурить старе дерево.   минає тиждень. щілину майстерно замазано. довго й   старанно трудився повзик. зате ж і хатка в нього вийшла добротна.

наш поселок значительно отличается от других своими культурными памятками.поселение нового племени на этой территории вызывало подозрения у вождякак-то так

моя сім'я варіант 11

найдорожче, що є у людини – це її сім’я, рідні та близькі. здорова, міцна, дружня родина – це запорука успіху в усьому: у навчанні, в особистому житті. тільки разом люди можуть здолати, нездоланні труднощі свого життя. моя сім’я дуже дуже дружня: мама, тато, моя сестричка і я. ми любимо один одного, і завжди  готові прийти на у важку хвилину. у кожної сім’ї є свої традиції, дати, події та спогади, з якими пов’язані першів почуття,хвилювання якими вона дуже дорожить. у нас традиція – збиратися на великдень всією родиною і згадувати найтепліші спогади. так приємно бачити радісні та такі ж милі обличчя  моїх батьків, бабусь, дідусів які сидять передімною. їхні очі сповнені любові, ласки, тапла до своїх найрідніших донечок і онучок. і мама каже, що для них з татом бачити нас такими дружніми, радісними-це ! я поки цього не розумію, але потім обов’язково збагну цю істину під назвою – сім’я!