Написати короткий твір на тему мамині руки

Мамині руки – це найтепліші, найніжніші руки на землі. так я думаю про руки своєї мами. мабуть, кожна дитина буде за мною згодна. всі люблять своїх матерів, а я свою люблю найбільше. моя мама – найкраща мама у світі. і її руки випромінюють добро та світло. колись вони сповивали мене і гойдали. а потім робити перші кроки. вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас. коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую. мамині руки трудящі, вони не знають спокою. ці руки дуже рідко відпочивають. з ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «мамині руки - колиска моя. хліб у долонях, що сонцем сія». ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. і про це потрібно пам’ятати. дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. можна їй по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. і сказати слова подяки.

 

всюди добре, а вдома найкраще!

люди завжди прагнули подорожувати, мандрувати та відкривати нові країни. але не завжди вони залишалися жити на чужині. не зважаючи на те, що нові країни приваблюють своїм місцевим колоритом, залишитися там жити прагне далеко не кожний. іммігранти, які виїхали за кордон у пошуках кращої долі, дуже сумують по своїй батьківщині. рідна домівка сниться їм у ночі, думки про вулиці міста, чи селища, де вони народилися, де пройшло їх дитинство не всього життя. багато письменників і, особливо, поетів, перебуваючи у вигнанні, описували у творах свої переживання та сум за рідною домівкою.

і досі існує така міра   покарання, як вигнання.

навіть після короткого літнього відпочинку у бабусі чи в таборі ми прагнемо якомога скоріше опинитися дома, у своєму місті, поряд зі своїми друзями та рідними. тому що, де б ми не жили і якою б не була наша домівка, але вона наша, і для нас найкраща.

 

якщо б я був інспектором даї, то старанно слідкував би за всіма учасниками руху. вчив би школярів та дорослих виконувати правила переходу проїзджої частини. водіям   не дозволяв порушувати правил. на початку було б багато незадоволених, але потім вони б зрозуміли, що так дороги стали безпечнішими і штрафів на багато менше. я   нізащо не брав би хабарів, бо тоді всі пригоди на моїй ділянці не давали б мені спокою. коли людина знає, що інколи можна порушувати правила, то вона починає це робити часто. 

, я б зміг бути гарним інспектором даї.