Твiр роздум "і миті жодної не можна повернути"

      наше життя минає непомітно. сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.       я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. тому яскраве  запам'ятовується найкраще. це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.     час від часу я пригадує все, що зі мною були. це доволі цікавий процес. перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за планшета.       отже, творцями митей є ми самі. якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. наостанок скажу словами ліни костенко: "і час летить, не стишує галопу а ми живі, нам треба поспішати".   

о людях можно судить по разному. один из таких способов являются друзья.

"скажи мне кто твой друг, и я скажу тебе кто ты", правильно говорит пословица, ведь "с кем  поведешься, от того и  наберешься". человеку свойственно перенимать со временем те качества людей, с которыми он и общается. также можно судить и обратно: "скажи мне кто ты, и я скажу кто твои товарищи". ведь, когда видишь человека, который приятно общается, культурно ведет себя в обществе никогда нельзя сказать, что у него противоположные друзья.