на життєвому шляху людини є злети і падіння і найбажаніші мрії завжди потребують клопіткої праці і зусиль для досягнення. тому, на мою думку, не розумно впадати у відчай при кожному падінні. кожен фініш - це по суті старт й існує навіть молодіжний вислів - "іноді чорна смуга стає злітною", з яким я цілком погоджуюсь.
відомий твір михайла коцюбинського " intermezzo" є яскравим прикладом духовного відродження людини після падіння. падіння у цьому сенсі має глибокий зміст морального занепаду душі героя під впливом міського життя. ліричного героя охоплює втома і він не може знайти вихід із цього становища. але на приходить природа. вона дає нові сили герою і він вже бадьоро починає наступний свій старт.
багато прикладів ми також можемо знайти в історії нашого народу. ви тільки подумайте скільки разів ми стояли на краю прірви! у нас були війни і повстання, жорстокі диктатори і голодомори. але ми ж не здалися! кожне випробування робило народ сильнішим і загартованішим, кожна невдача давала нові сили для продовження і ось результат: наше велика і квітуча держава, з стабільною економікою і розвинутою політикою.
отже, кожне падіння - це новий крок, або іншими словами старт, до здійснення мрії. і я вважаю, що улюбленцем долі щастить бути не кожному і невдача загартовує людину на багато більше ніж успіх. і саме головне: вона вчить нас не допускати таких самих помилок у майбутньому.
Популярные вопросы