Ложка, дьогтю, швидко. слова поділити на склади

все застигло ніби в очікуванні або від жаху. птахи більш не літають, комахи не гудуть.всі поховались. на деревах жоден листочок не ворухнеться.обрій темнішає прямо на очах. великі важкі хмари затулили небокрай. вже десь чути рокотання наближаючого грому.

і ось земля здригається. раз, другий. а за цим перші важкі краплини. ще між вибухами тримається тиша, але скоро це скінчиться.

шумна рясна злива напує землю, кожне дерево, кожну травичку такою очікуванною вологою.

тепер зрозуміло, що напочатку був не жах, а очікування часу, коли жага скінчиться,  і все нап ється і омиється від пилу та спеки.

часто люди проживши багато років задумуються що вони робили все життя для чого існували тобто який у них був сенс життя можливо мета.

на мою думку сенс життя в тому   щоб жити а не існувати в тому щоб кожного вечора коли лягаєш спати думати скоріше б наступив ранок.сенс життя полягає в бажанні жити а не 'тинятися гнилою колодою по світу'.