Від поданих слів утворіть іменникі за суфікса -ств-

            зміни приголосних при творенні відносних прикметників із суфіксами –ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників із суфіксами –ств(о), -зтв(о), -цтв(о)при творенні прикметників за суфіксів -ськ(ий) та іменників за суфікса -ств(о) деякі приголосні змінюються, змінюючи й самі суфікси: г, з, ж + -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -зьк(ий), -зтв(о): прага — празький,   убогий — убозтво, кавказ — кавказький, париж — паризький, запоріжжя — запорізький; к, ц, ч + -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -цьк(ий), -цтв(о): пророк — пророцький, молодець — молодецтво, юнак — юнацький — юнацтво; х, с, ш + -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -ськ(ий), -ств(о): чех — чеський, волох — волоський, полісся — поліський, товариш — товариство, сиваш — сиваський. у частині слів іншомовного походження зміна приголосних перед суфіксом -ськ- не відбувається: бангкок — бангкокський, баск — баскський, ірак — іракський, казах — казахський, ла-манш — ла-маншський, мекка — меккський, тюрк — тюркський, нью-йорк — нью-йоркський, герцог — герцогський. усі інші кінцеві приголосні основи при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о) залишаються без змін: обухів — обухівський, канада — канадський, крим — кримський, волинь — волинський, богатир — богатирський, студент — студентство, солдат — солдатський, турист — туристський. зверніть увагу! суфікс -к- в кінці твірної основи при творенні прикметників за суфікса -ськ(ий) випадає: камчатка — камчатський, чукотка — чукотський.

ільки в ній таємничого? у кожної людини-свій внутрішній неповторний світ, у який вона вміщує думки й переконання,надії і секрети."ти знаєш що ти людина? "-запитує в.симоненко в кожного з нас.що ми вміщуємо в значення цього слова? з одного боку, це-біологічна істота, здатана мислити, і водночас-комплекс усіх якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. одним словом-душа.

українська поетеса л.костенко назвала душу"єдиною державою".я впевнена, що лише з  чистими як, як джерельна вода. сумлінням, добротою, щирістю ми зможемо збудувати найміцнішу у світі державу-людську душу!

 

«жаргон- речь, какой- нибудь социальной или иной объединенной общими интересами группы, содержащая много отличительных от общего языка, в том числе искусственных, иногда условных слов или выражений» [ожегов с. и. 1984: 163] «жаргон (франц. jargon) – социальная разновидность речи, характеризующаяся профессиональной (нередко экспрессивно переосмысленной) лексикой и фразеологией общенародного языка.жаргон является принадлежностью относительно открытых социальных и профессиональных групп людей, объединенных общностью интересов, привычек, занятий, социального положения и т. п. в нестрого терминологическом смысле слово «жаргон» употребляется для обозначения искаженной, вульгарной, неправильной речи. в отличие от арго, жаргон в своем оформлении в целом отталкивается от языка, являясь как бы социальным диалектом определенной возрастной общности людей или «профессиональной» корпорации. в отличие от территориальных диалектов, жаргон не обладает собственной фонетической и грамматической системой. примерами могут быть студенческий и школьный жаргон.лексика жаргона строится на базе языка путем переосмысления, метафоризации, звукового искажения.жаргон включает «арготическую» часть (т.е. профессиональную лексику, связанную с общим занятием, деятельностью) и «общебытовой словарь» (экспрессивная лексика обиходно- бытового общения). слова и выражения жаргонной речи, используемые за пределами жаргона, называются жаргонизмами. жаргонизмы как элементы социально- стилевых разновидностей речи используются в языке художественной для реалистического изображения различных социальных групп и категорий людей, а также в характерологических и стилистических целях при художественных переводах иноязычных авторов.