Скласти твір на тему "про цікаву подію з життя".

Цього літа я відпочивала в молодіжному таборі в криму. звичайно, це було дуже цікаво. я познайомилася з багатьма хлопцями й дівчатами, знайшла нових друзів з різних міст і селищ україни. ми жили майже на самому березі моря, в наметах.з ранку до вечора ми купалися, пірнали, ловили мідій та рапанів, грали в різні спортивні ігри — баскетбол, волейбол, ввечері співали пісень під гітару. але найголовніше — ми ходили в походи! у нас були справжні інструктори-альпіністи, і вони нам. звичайно, ми не підкоряли скелі, це дуже небезпечно, треба мати відповідні навички, але в походи по горах ми вирушали досить часто.найбільше враження на мене справив похід на гору роман-кош. це найвища вершина криму, і зійти на неї було зовсім не легко. спочатку ми потренувалися — сходили на аюдаг, щоб зрозуміти, як поводитися в горах, навчитися розраховувати власці сили і звикнути якомога менше пити в поході, інакше на складному маршруті буде непереливки. і тільки після цього ми вирушили підкоряти головну вершину криму.найскладніша ділянка на шляху — перша. ми йшли мовчки, несли свої рюкзаки, з нас градом котився піт, але всі мовчали, і ніхто не скаржився. декому було зовсім важко, і ми брали в них рюкзаки, , підбадьорювали. всі твердо вирішили зійти на вершину! коли подолали перший етап, стало значно легше, мабуть ми звикли до темпу. і почалося сходження. спочатку ми йшли надзвичайно гарними гірськими лісами, потім досягли яйли — високогірного лугу, де ростуть запашні соковиті трави, прекрасні квіти і випасають худобу місцеві мешканці, та по ній, залитій сонцем (уже починалася денна спека), дійшли нарешті до вершини! я була приголомшена, коли побачила, що хмари — підімною! вони, білі й пухнасті, повільно пливли в яскраво-блакитному небі, яке було не лише наді мною, а й навколо мене, й наче торкалися моїх кросівок. я була настільки вражена, що не могла поворухнутися й так і застигла на краю невеликого майданчика на вершині. це було неперевершене видовище! я зрозуміла, чому люди раз у раз, щороку повертаються в гори. побачивши їх, уже неможливо від них відмовитися. крім того, саме в горах перевіряється твій характер, твоя наполегливість, терплячість, твої фізичні й душевні сили, випробовується дружба. я обов’язково приїду до цього табору наступного літа!

авжеж, я підтримую цю думку, адже справжній друг — це людина, якій беззастережно довіряють і на яку завжди можна покластися. в основі справжньої дружби — неписаний «кодекс», який стверджує необхідність відвертості, щирості й безкорисливості.

чи є актуальними віддані дружні взаємини сьогодні, коли людям бракує часу для спілкування, чи не замінюються вони приятельськими — заснованими на спільності справ і відпочинку? звісно, час вносить певні корективи, однак дружба і любов завжди залишатимуться найвищими цінностями, адже вони емоційно збагачують життя, наповнюють його радістю взаєморозуміння.

отже, друзів, на відміну від батьків чи батьківщини, ми можемо собі вибирати. ними стають тільки люди, близькі по духу, за своїми на життя, ті, хто уміє віддавати, не чекаючи і не вимагаючи нічого натомість, прощати недоліки. правду кажуть: щоб людину пізнати, треба друзів її знати.