Твір опис у художньому стилі на тему" у мого тата золоті руки" (будьласка дуже )

Вморальному і фізичному розвитку людини величезну роль відіграє приклад батька. мені в цьому сенсі пощастило. адже мій тато - чудова людина: розумний, добрий, турботливий. а ще у нього золоті руки - що завгодно може змайструвати. мій тато ніколи не сидить без діла, робота в його руках так і горить. він сам зробив мені письмовий стіл, зручний і красивий, за яким я тепер роблю і завдання. взяв старі дошки, збив їх, покрив фарбою і лаком, ще й різьбленням прикрасив. вийшло просто чудово! такого і в магазині не знайдеш. а разом ми змайстрували книжкові полиці. якщо в будинку щось поламалося - можна не турбуватися: батько все полагодить. засукавши рукави сорочки, оголивши свої сильні м'язисті руки, і береться за роботу. а ще він у нас чудово готує. і може зварити борщ, і вареники зробити. а такої смачної юшки, яку готує тато, не виходить навіть у мами. батько говорить, що справжній чоловік повинен вміти все. тому він і мене привчає до праці. візьметься варити юшку - мене обов'язково посадить картоплю чистити. тато - справжній кухар. ніж у його руці рухається швидко-швидко, овочі лягають дрібними шматочками. дивлюся я іноді на татові руки і дивуюся: у нього сильні пальці, а долоні грубі й шорсткі, але скільки всього прекрасного і корисного можуть зробити ці руки. буває, правда, і навпаки. коли ми з сестрою в чомусь завинили, батько може шльопнути нас злегка. але ми не ображаємося, тому що знаємо - це справедливо. у мого батька справді золоті руки. напевно, тому, що у нього золоте серце.

це прислів'я показуе,що людина повинна добре ставитись до приятелів і казати їм гарні слова,компліменти. а не обзивати,дражнити і казати усілякі образливи слова.

  лагідні слова роблять приятелів друзями,добре ставленя до них викорінюе із їх сердець злі думки.

  калкі й гострі  та злі вислови,якщо ми їх кажемо людям вони несуть їм злі думки і погане ставленя до нас.

зачин: починало світати.

основна частина: із-за землі на кривавій попрузі неба скочила невелика іскорка і довга промениста стяга простяглася від неї над землею. далі викотився серп огненного кільця і пучок світла полився розпливаючись по горах лісах по високих будівлях.  далі все більше випливав з-за землі широкий скрп мов хто невідомий підсував з того боку гаряче іскристе коло.

кінцівка: ось і все вонон випливало - чисте та ясне граючи своїм світлом. його променисті голки по землі заграли ясні іскорки по росі. синє глибоке небо розгортає своє безкрає поле.

ну єму так =)