На краю лісу росли горіх і каштан. одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий. - звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх. - це цвіт, - гордо відповів каштан. – в тебе такого не буде. горіх зітхнув. - о-о! який чудовий в каштана цвіт! то діти завітали до лісу і милувались каштаном. на горіха ніхто й не глянув. як каштан відцвів, горіх зацвів. його цвіт був дуже скромний. каштан глянув і відвернувся: «аж соромно рости поряд. що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг? » пройшов на обох деревах з’явились зелені плоди. згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. ті зривались з гілок, падали на землю. каштан сміявся: - дивись! моїх не чіпають. бояться. подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. дійсно страшно. глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.
Спасибо
Ответ дал: Гость
у страху очі великі
людина, яка чогось боїться, приписує об’єкту своїх страхів непритаманні йому риси, тим самим збільшує свій страх.
Ответ дал: Гость
наводный. на - приставка, вод - корень, н - суффикс, ый - окончание.
Популярные вопросы