Цитатна характеристика степана радченка

Cтепан радченко  — людина-завойовник, яка розбазарює свій талант. ось один з епізодів роману. степана запросили на вечірку до інституту, де він читає своє оповідання "битва". "успіх, пише автор", — був великий, — "та степан до цього успіху поставився дуже неприхильно і навіть не визнав за потрібне підняти квітку, кинуту йому на сцену, цей перший лавр із вінка своєї майбутньої слави".  у розмові з борисом, відвертим прихильником літератури, степан говорить, що оповідання — це жарт, це розвага, а за ніч пише декілька творів у цьому ж жанрі.  іноді в голові степана з'являються справді думки, не притаманні інтелігентній людині. посварившись з максимом, він пішов геть. а в голові вирій думок: ця наволоч ударила його в обличчя! ач який лицар об'явився!   з великим задоволенням він згадував, як душив максима, бив його, "вивертав, колінчив і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. вбити б гадюку! на юшку потовкти! "  він любив літературу, вона стала йому близькою й найдорожчою. і літературу він розцінює як першу ознаку культурної людини.  степан вважав, що він людина насиченого розуму і тому не повинен спілкуватися "з людьми, тими далекими фігурами, що йому часом випадало з ними здибатись". життя людей здавалося йому простим і жодної уваги не вартим.  він належав до тих людей, хто прагне крок за кроком наближатися до поставленої мети, але не вміє спочивати на зупинках досягнення. бажання його були поривними, вони палили його, кликали навпростець через труднощі. здавалося б, а що тут прикрого. та справа в тому, що при вирішенні будь-яких проблем душа степана була "жорном невпинним, що лиш разом з добірним зерном кукіль і вівсюг життя".  поступово степан заволодівав містом. спочатку нова квартира (простора, світла, у центральному районі), а потім люди, знайомі. їх родичі і так вглиб міста. "його капелюх щораз частіше здіймався на вулиці" зосі, яку, здавалось, покохав, степан доводив перевагу громадського над особистим, читав їй мораль, в яку й сам мало вірив.  хлопець часом відчував, що губить себе. оті часточки свого "я" йому хотілося зібрати, повернути їх до себе, з'ясувати своє єство. та на зміну цим думкам приходили зовсім інші, протилежні. 

мені здається , що найцінніше в людині це чесність й наполегливість. не всі вродилися талановитими, але наполегливість зробить навіть з "сіренької миші" видатну в своїй справі людину. така зможе багатьом іншим. в нашому світі так не вистачає відповідальних та наполегливих людей.

але без чесності жодний не зможе стати людиною. часто ми потрапляємо у складні ситуації, коли здається , що весь світ проти тебе. лише чесно признавшись собі у своїй відповідальності за те, що трапилося, можна подолати безвихідь , й мужньо піднятися знов на боротьбу за   людяність, милосердя та відданість   своїй мрії.

  не злякатися серед юрби, йти крізь життєві труднощі, любити й сподіватися можливо лише з чесністю і наполегливістю.