Яка роль пейзажу та інтер’єру в новелі «Я Романтика)» М. Хвильового?  (Обсяг відповіді 4-5 речень)

мені дуже новела "лось". після прочитання її я глибоко задумалася. про те як ми люди відносимося до природи. до того що оточує нас. хлопчики з новели чинили правильно . мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .в той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько шпичак. я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості шпичака відчутний у його поведінці . діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної  а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.

людина ніколи не буде самотньою   якщо вона вірить у бога. вона повина бути доброзичливою,лагідною,чесною,люблячою. старшим людям в тяжкій біді небути заздрісною 

тому що данилко дуже зрадів і сказав що любить весну і лелек ще тому що лелеки прилітають навесні,у тексті вказано,що данилко любить ту пору коли вона вкрита пташиними зграями.

"місто" - це перший у пореволюційну добу роман європейського рівня про селянську українську молодь,яка,розбурхана революцією, на початку 20-х   років тисячами потягнулась у чужі колись їй міста . і пішла вона туди, щоб виконати покладену на неї історією подвїйну місію:

а) "вийти в люди", опанувати колись недосяжну науку, набути певний фах і створити нові загони свідомої державно-творчої української інтелігенції;

б) завоювати і зробити своїм зрусифіковане українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом.