Короткий аналіз поезії Віктора Неборака "Причинна" АБО "Клітка з левом"​

1. страшне весілля

2.ой битим шляхом килиїмським, ой диким плем ординським..

3.служниця в султанській палаті

4.і зачалася боротьба невольниці з паном трьох частин світу

5.в парку ільдіз-кіоску

6.перша подорож на прощу роксоляни

7.гаддж роксоляни

в спекотний день, в гаю тiнистiмвовцюра зморений лежавприкривши пузо своє листям  про щось собi вiн мiркував-«чiтал я, каже, у газетi  (газети ж бо у нас не вруть)шо будто где-то там на свєтєвегетарьянцями живуть».мiркує далi : «бач, як добрез усими в мирi й дружбi жить,щоб i любов була як море,щоб брагу навiть з зайцем пить»так  мiркував вовцюра добрий,вегетарьянцем стать хотiва а потiм зайця в лiсi з'їв.мораль цієї байки є такоюхоч так крути її, хоч сяквсі добрі помисли  з тобою  поки немає голоду ознак.

1) омелько кайдаш - працьовитий, заклопотаній. в нього є хист до праціі він міг бі бути багатою людиною, але через свою пристрасть до горілки, не може назбирати багато грошей. боїться потонути і тому поститься, поважає бога і тримає піст на свята.

2) кайдашиха - сварлива, гостра на язик, лицимірна, хитра, горда, услужлива. поважає панів, від котрих набралась гордості і пихатості. господиня в домі, але хоче відпочити на старість і тому звалює усю роботу на невісток. проявляє ніжність лише до свої хонуків.

коли я була ще зовсім маленька, мій тато взяв мене з собою на риболовлю. я, не довго думаючи, погодилася, адже для мене в цьому віці це було захоплюючою пригодою. коли ми приїхали до берега озера манич, тато став розкладати снасті, а я тим часом стала досліджувати мальовничий берег манич. папа захоплено розкладав вудки, милувався своїми блешнями і особливо не стежив за мною. у воді плавали мальки, які дуже моєму оку.я хотіла зловити одного і посадити в банку, щоб удома випустити в акваріум. підійшовши до самого краю берега, раптом під моїми ногами різко почала обвалюватися земля, і я з несамовитими криками сіла в воду. я не вміла плавати! захлинаючись, я кричала татові: "папа! папа! ! ". папа, почувши мій крик, пірнув за мною. мене все далі і далі від нього несло течією, я захлиналася і з кожною секундою втрачала надію на порятунок. мій батько був хорошим плавцем, і через деякий час наздогнав мене. тим врмени я була вже без свідомості (зі слів мого тата). він дотягнув мене до берега і почав відкачувати. коли я прокинулася, тато грізно сказав, що більше ніколи не візьме мене з собою на риболовлю.

род измени на свой.