Що трапилося з вітькою під час дуелі​

, що внутрішня, бо зовнішня краса людини часто призводить до гордощів, неповаги до інших та навіть сварок. кажуть, що одна з війн була роз"язана заради елени прекрасної. 

зовнішня краса може врятувати світ лише тоді , коли вона пов"язана з красою душі людини.  

був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси.  привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "

не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "

пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив  вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла  жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив  долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному  вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника  приклади материнське серце. потім в вогонь "

заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні  груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його  так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була  "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і  безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла  кучеряву голову до грудей.

осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали  могилами високими.

то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов  материнська.

благородный разбойник жил со своим отрядом в шервудском лесу, охотился на дичь, пировал, грабил богатых, отдавал завоеванное бедным, приносил неприятности лесникам, шерифу. а существовал ли робин гуд на самом деле? ученые провели ряд исследований и считают, что описанные события на самом деле происходили во время правления королей ричарда львиное сердце, генриха iii. v легендарного робин гуда есть несколько прототипов, которые жили в разное время и в разных местах. по одной версии - саксонский дворянин, лишенный наследству и земель, принимал участие в бунте против короля. другие , что он был сыном мельника или свободным крестьянином.существует предположение, что благородный разбойник - бывший крепостной. в судебных архивах упоминается житель города робин гуд, который отказывается воевать с шотландцами, а после наказания - конфискации дома - подался в лес и занимался браконьерством. есть упоминания о робин гуде и в архивах других городов. имя робин гуд было распространенным и популярным в . неизвестно точное место его рождения, хотя традиционно родиной любимца народных считается поселок локсли. в кирклейском монастыре есть могила, где похоронен “тот, кто называл себя робин гудом”. имя робин гуд означает колпак, капюшон или лес. лесная армия благородного разбойника состояла из нескольких десятков вольных стрелков, которые искусно владели луком. жили они в шервудском лесу, носили зеленую одежду. известно около 40 о робин гуде. они объединены в два больших цикла “малая песня о жизни робин гуда” и “жизнь робин гуда”.

остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який

відчуває відповідальність за себе, за свій спосіб життя та за тих, хто близький йому. він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та соломії. його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.

  соломія — волелюбна, у боротьбі за волю вона виявляє справжній героїзм, рішучість і наполегливість. загубившись у плавнях, ця ніжка і безстрашна жінка не опустила рук у розпачі, а «зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто й завзято, з вірою, що її широкі і високі груди зламають усі перешкоди». вольовий і сміливий характер соломії автор характеризує так: «спокійною, грізно-спокійною» з'явилась соломія до турецької жандармерії; такою ж «спокійною» вона й вийшла зі страшною звісткою, що остапа передадуть російській владі.