Убивши князя святослава,печеніги раз у разйдуть ордою на вкраїну,раз у раз грабують нас і тепер їх шатра сірівкрили луг над трубежем,печеніги знов з’явилисьі погрожують мечем. наші ждуть. але боїтьсяпеченізький хан іти,йому хочеться без боюперемоги досягти. є один вояк у йоговтроє дужчий за «хай він б’ється», — хан хитруєі до князя шле посла. «чи не викличем ми, князю,гніву праведних богів,коли річку почервонимкров’ю наших вояків? ! краще ми розв’яжем сваркуславним герцем двох борців: коли твій борець подужа,я скорюся без боїв». князь погодивсь, і звелів віннайсильнішого на герць ніхто в державіне зважається піти. засмутився прийшов якийсь дідусь: «син побореться, мій князю,і поборе, побожусь. з ним колись ми посварились,пам’ятаю, як тепер,м’яв він шкуру, так, повіриш,спересердя всю роздер». до князя хлопця: соромливий, мовчазний,невисокого і зросту,хоч доволі кремезний. «може, хочеш, князю,чи міцна моя рука,роздражніть на пробу жаромнайсильнішого бика». роздражнили. бик на хлопця,але той схопив за бікі кавалок м’яса упав і кров’ю стік. «добре! » — князь сказав до хлопця,а військам своїм звелів,щоб озброїлись і ждалищохвилини ворогів. третій довгий день минаєі ідуть борці на бій,князь і хан собі : «хто поборе — твій чи мій? ! » печеніг угледів хлопцяі сміється: «от, дурне,подолати, поборотивоно думає » не злякався кожум’якаі боротися почав.повертав борця і важив,потім, наче кожу, м’яв. і нарешті, наче бочку,ухопив і кинув вмить.на землі без руху мертвийпеченіг-борець лежить. і на тім славетнім місці,де страшний борець упав,на тім місці володимир переяслав збудував.
Спасибо
Популярные вопросы