Скласти 6 тестових запитань до твору "Захочеш - і будеш"​

серце моє розуміло - сприймати не розумом , а інтуїцією, чуттям, відчувати,

говорив у лісі струмок- являтися в чиїхось словах, думках, діях.

«тіні забутих предків» — один із найбільш зворушливих творів про кохання. героїв цієї повісті івана та марічку називають українськими ромео та джульєттою. розповівши трагічну історію кохання гуцулів, м. коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття.  любов івана та марічки, дітей двох ворогуючих сімей, народилася несподівано, всупереч тій ненависті, що життя палійчуків і гутенюків. дві споріднені душі знайшли одна одну, щоб ніколи не розлучатися. між ними повна гармонія, взаєморозуміння. обоє — діти природи, яким добре відомі її закони, її мова, обоє — талановиті музиканти: іван грав на флоярі, а марічка обзивалася до нього своїми співаночками. сподівалися побратися, незважаючи на сімейну ворожнечу.  але доля склалася по-іншому. іван пішов на заробітки, а в цей час трагічно загинула марічка. ось з цієї події, як мені здається, і починається велика історія про справжню вірність. все, що робив іван після смерті марічки, — це були спроби жити новим життям, забути кохану. майже сім років він десь блукав, служив у наймах, здавався людям «ведмедем, який зализує свої рани». потім повернувся в село, одружився, прагнув стати господарем, сім'янином. але ж усі ці спроби були марними. нове життя не приносило ні радості, ні щастя. царинка і маржинка — слабка заміна того, що називають сім'єю. бо дружина палатна не була марічкою! а саме вона, незабутня подруга дитячих та юнацьких літ, вічно стояла біля нього, співала свої співаночки або тихо плакала. і неправда, що івана зжив зі світу юра-мольфар, що він загинув через якусь душевну хворобу! просто герой повернувся, нарешті, до своєї єдиної на все життя коханої. тільки з нею він міг бути живим, міг діяти, творити, міг відчувати себе людиною. а якщо її немає, то й він не повинен жити — це вже суперечило б його людській сутності. ось так я розумію трагедію гуцульських ромео та джульетти.  звичайно, література і життя — це не одне й те ж. життя багатше за будь-який художній твір, і людина завжди зможе знайти застосування для своїх сил, думок і бажань, навіть якщо її спіткало нещасливе кохання. але, перечитуючи повість м. коцюбинського, знову і знову переживаєш, хвилюєшся і глибоко співчуваєш закоханим. знову і знову щемить серце від такої щирої і зворушливої пісеньки марічки:   ізгадай мні, мій миленький, два рази на днину,  а я тебе і сім раз на годину.  люди, які вміють кохати один раз, справді прекрасні. вони ніколи не зрадять, не зможуть збрехати. тож нехай у кожному з нас буде хоч крихітка тієї душевної краси, якою м. коцюбинський наділив своїх нещасних і щасливих закоханих — івана та марічку. 

калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. але для нього земля є засобом збагачення, наживи: «як радісно тебе загрібати докупи, в одні приобрітав би тебе без ліку». власницька любов до землі, думаю, не приносить йому радості, а примушує думати лише про гроші, бариші, збагачення.герасим — працьовита людина, але бажання збагатитися зробили його обмеженим і ненаситним. він працює з ранку до вечора сам, примушує працювати не рук дружину параску і сина романа. заради достатку і збагачення калитка здатний пожертвувати коханням і щастям романа та мотрі. посватати дівчину він обіцяє для того, щоб вона краще працювала, старалася. а сина хоче одружити з пузирівною, заявляючи: «мені треба невістку з приданим, з грішми».калитка — жадібний і скупий. з великим задоволенням він розповідає копачеві, як, заміж дочку, не додав п'ять тисяч приданого і весілля перетворилося на загальну бійку. цей господар шкодує окрайця хліба для робітника, змушує його повернути скибку назад. «і тобі не гріх? неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! не пропадеш, як до обіду » своїх робітників калитка вважає ледарями, у яких тільки одна думка: « би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать». тому і наглядає за ними, слідкує, щоб вчасно стали до роботи.калитка заздрить багатшим жолудеві та пузиреві, не вірить, що вони досягли цього чесним шляхом. у гонитві за наживою, у бажанні взяти гору над іншими хазяями калитка йде на злочинні махінації. за п'ять тисяч карбованців він хоче купити сто тисяч. самому страшно братися за цю невідому справу, тому калитка запрошує кума, щоб той обміняв фальшиві гроші. цей сільський багатій любить, як кажуть у народі, загрібати жар чужими руками. хоча калитка і хотів обдурити досвідченого шахрая, сам пошився в дурні, отримавши замість сподіваних грошей мішок з чистими папірцями. у відчаї він хоче накласти на себе руки, заявляючи: «краще смерть, ніж така потеря! »я вважаю, що герасим калитка — черства й безсердечна людина, для якої немає нічого святого. він жорстокий і страшний, бо може пожертвувати навіть щастям власних дітей заради збагачення.

людина ніколи не буде самотньою   якщо вона вірить у бога. вона повина бути доброзичливою,лагідною,чесною,люблячою. старшим людям в тяжкій біді небути заздрісною