людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.
Ответ дал: Гость
іть твір на тему: " втрато людиною душевної гармонії та способи її повернення (на основі поезії п. тичини, є. плужника, м. рильського)"
Популярные вопросы