Яку роль відіграють пейзажі у творі "Модри Камень"?

1. у якому лісі відбувається дія?

а, на полтавщині 2.  на волині 3 у криму 4. під києвом

2. у яку пору року починається перша дія?

а. весною б. влітку в. восени 4. взимку

3.як звали зеленокосу лісову дівчину?

а. русалка польова б. доля в. пропасниця г. мавка

4. як звали племінника дядьки лева?

а. куць б. лукаш в. водяник г. лісовик

5. що збирались зробити дядько лев і лукаш біля озера?

а рибачити б. полювати в. збудувати хату г. відпочивати

6. де прокинулась мавка?

а. на гуллі берези б. в дуплі старої верби

в у норі під дубом г на галявині

7 як називає березу мавка:

а сестрою б. подругою в. матерью г. сусідкою

8. на якому музичному інструменті грає лукаш?

а. на гуслях б. на волинці в. на сопілці г. на скрипці

9.яку робоу дала мавці мати лукаша?

а. прати б жати в копати г вишивати

10 про кого мавка сказала "хижа наче рись" ?

а про матір лукаша б про русалку польову в  про килину г. про себе

11. куди позвав марище мавку?

а. танцювати б. у край вічного спокою в. у безвість г. в село

12. кого заслав лукаш до килини?

а старостів б сватів в батьків г друзів

13. у що перетворила клилина мавку?

а у сосну б у березу в у вербу г у дуб

14.що хотіла зробити килина із вербою?

а спалити б зрубати в поливати г спиляти

15 в якому році л. українка написала "лісову пісню"?

а 1882 б 1900 в 1911 г 1950

16 скільки писала "лісову пісню" поетеса?

а 6 днів б 12 днів в місяць гдва  роки

17 які образи твору уособлюють духовність і красу?

а мавка і дядько лев

б лукаш й килина

в русалка і водяник

г пропасниця і куць

18. у кого перетворився лукаш?

а у вітер б у привіда в у сніг г у вовкулаку

19. як помстилася мавка за зраду?

а спалила хату лукаша б. все прощає в звела з розуму г нічого не робила

20 у якому образі зустрів в кінці лукаш мавку?

а голубкою б березою в прозорою постаттю г людиною

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.

дружба - це велика цінність                    виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.          цицерон                    однією з основних духовних потреб людини є спілкування. спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. у великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.          хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.                    хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. (колумбійське прислів'я)                    у дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга.                    ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного. (жан де лабрюйер)                    не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжній друг — завжди один. у приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце роботи або навчання, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.                    не довіряти другові більш ганебно, ніж бути ним обдуреним. (ф. де ларошфуко)                  для кожної людини одним із найтяжчих випробувань є самотність. недаремно ж людей, засуджених до страти, здавна карали ув'язненням у одиночній камері. людина — це суспільна істота, і вона потребує товариства. у літературі існує багато прикладів того, як важко людина переживає самотність. наприклад, граф монте-крісто з одноіменного роману о. дюма або робінзон крузо д. дефо. обидва героя були приреченими на невизначений термін бути наодинці із самим собою, і за справжній подарунок небес вважали своїх вірних друзів, яких зрештою зустріли — абата фаріа та п'ятницю.          але чи не буде лише спробою втечі від самотності намагання у першій-ліпшій людині знайти друга? адже потрібно пам'ятати, що справжня дружба випробовується роками спілкування та складними ситуаціями, з яких обидва виходять із гідністю. тож не варто звірятися людині, яку знаєш не досить довго та стосунки з якою базуються тільки на припущенні, що вона є гідною.                    не так тії вороги,          як добрії люди          — і обкрадуть жалкуючи,          плачучи           і на тім світі, добряги,          тебе не забудуть.          (т. шевченко)                    отже, потрібно з обачністю ставитися до потенційних друзів, але, знайшовши близьку людину, варто докласти зусиль для того, щоб не втратити її. і для цього існує тільки один шлях: щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом. 

внезапно смолкли крикливые птицы. откуда-то надвинулись серые тяжелые тучи. холодный ветер резко усилился. неожиданно сверкнула золотая молния.