І карпенко карий назвав хутір надія на згадку про

епітет — це засіб художньої образності, який підкреслює суттєву властивість певного предмета, явища, йому поетичної яскравості, індивідуалізуючи його.

порівнянням (лат. comparatio) називається словесний вираз, в якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим пред­метом, таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві.

метафора - це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними. на­приклад: вушко чашки, голівка часнику, ріка спогадів, во­гонь почуттів, час біжить, сонце усміхається, ліс спить. різновидом метафори є метафоричний епітет - художнє означення, яке образно характеризує якийсь предмет чи явище. наприклад: блискуча відповідь, колючий погляд, золоті руки, солодкі мрії.

гіпербола (перебільшення) – словесний зворот, у якому ознаки описуваного предмета подано в перебільшеному виді з метою звернути на них особливу увагу читача.

гіпербола (в перекладі з грецького - перебільшення) - це стилістична фігура, або художній прийом, який полягає в навмисному перебільшенні деяких властивостей зображуваного предмета або явища для створення більшої виразності і, відповідно, посилення емоційного впливу від них. гіпербола може проявляти себе в кількісному перебільшенні (наприклад, «ми не бачилися сто років») і втілюватися в образному вираженні (наприклад, «ангел мій»). це художній засіб виразності можна назвати тропом, так як гіпербола - це тільки перебільшення, вона лише виділяє, підкреслює ті чи інші властивості предмета чи явища, не змінюючи їх образного змісту.

анафора — єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій; -це єдинопочаток; одна з риторичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.

чому я так чому любов до тебе ві чому тебе забути я не в скажи мені, о милий! (маша ришитюк)

рефрен (від французького слова, що означає "повтор") — повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф. у пісні називається приспівом. у прозових творах рефрен — це фраза, яка повторюється час від часу, щоб наголосити певну думку, звернути на неї особливу увагу. чи я в лузі не калина була,

чи я в лузі не червона була?

взяли ж мене поламали

і в пучечки пов'язали —

така доля моя!

гірка доля моя!

чи я в полі не травиця була,

чи я в полі не зелена росла?

взяли ж мене покосили

і на сіно посушили!

така доля моя!

гірка доля моя!

чи я в полі не пшениця була,

чи я в полі не зерниста була?

взяли ж мене та й

і в снопики пов'язали —

така доля моя!

гірка доля моя!

як часто нам доводиться задаватися питанням: «чи щасливий я? » і що потрібно робити для досягнення цього переживання. багато хто також запитують — «щастя, я це відчуйте відразу, або я зрозумію це після деякого часу? »

точно відомо, що щастя не піддається розумінню різноманітним науковим дисциплінам. однак, багато філософів намагалися відповісти на це питання: «що означає бути щасливим? ».

давайте звернемося до висловлювань відомих мислителів про щастя:

«щастя — це коли тебе розуміють, велике щастя — це коли тебе люблять, справжнє щастя — це коли любиш ти.» (конфуцій)

конфуцій призводить нам цілих три рівня щастя! можна трохи розкрити його висловлювання. бути щасливим — означає бути зрозумілим. дійсно, якщо немає людей, які поділяють твою позицію, які з тобою знаходяться на одній хвилі, які просто можуть розуміюче мовчати, то важко знайти заспокоєння в спілкуванні. людина обов’язково повинен знати, що не тільки він один у всьому світі, та й у всій всесвіту в цілому надходить і думає певним чином. нерозуміння — це самотність. самотність ні до чого доброго не .

тому, шукаєте своїх саратніков, таких же як ви. разом, легше вижити в нашій непростій соціальної ситуації. багато що в розумінні вас, залежить і від вас самих. якщо людина не вміє бути зрозуміло, то це веде до того ж самотності. намагайтеся бути зрозумілим для людей, особливо для близьких, адже в кінці кінців, прагнення до того, щоб бути зрозумілим і зрозумілим — це прагнення до турботи про людей. подбайте про людей, і ви відчуєте себе щасливим.