Твір на тему "чого мене навчила казка про яян"

Желательно на 1,5 страницы в тетради

справжня людина, на мою думку перш за все така. котра на бажає іншим зла. котра не обурює, обманює людей, котра завжди у важкий сітуації, котра не буде кидати смиття (наприклад квиток тролейбусу) на тротуар. а зачекає на урну, розуміючи ти самим, що слово "патріот" не тільки складається з вигуків на майдані та блакитно-жовтому прапорі, а й в поведінці людини.

справжня людина ніколи не ображатиме тварин, тому що розуміє, що завдяки зусиллямлюдства їх стає все менш и менш на землі, а жити тут треба буде ще й нашим онукам. справжня людина майже завжди чесна (тому що бути чесним завжди неможливо апріорі) , бо не має потреби у брехні, їй спокоініше сказати правда. та будь що буде, чим брехати, а потім пригадувати де, скільки, коли та й що ти збрехав. ще, на мій погляд, справжня людина, коли їй твір на тему в школі не йде до інтернету, на сайт мєйл.ру та не шукає там готову відвовідь на це питання, але це моя особиста думка, і ви можете із нею не погодитися

якої повинна бути дружина державного діяча

    мы часто всей семьей бывали в лесу. однажды, катаясь на лыжах, в чаще видели лося. казалось бы, лось - обыкновенное животное для татарстанской природы. но, когда он стоял недалеко от нас, задевая крупными рогами обсыпанные пушистым снегом ветки деревьев, какой восторг охватил нас! и мы шепотом говорили друг другу: "смотри, смотри - лось". невольное уважение зародилось у нас к лесу в целом, который мы воспринимали как дом для многих животных и птиц и куда мы пришли как бы в гости. и такие необычные лесные встречи у нас случались не раз. как-то старшему сыну в школе дали написать сочинение об осеннем лесе. в сентябре мы всей семьей сели на велосипеды и поехали в лес за грибами, заодно было решено набраться впечатлений для сочинения.оставили велосипеды в укромном месте, а сами пошли по лесу искать грибы. я останавливала сыновей и обращала их внимание на красоту осенней природы: мы любовались пышными елями, высокими соснами, покрытыми золотыми листьями березами и красными осинами, укромными полянами.но вот мы со старшим сыном не то чтобы заблудились, но остались одни в зарослях леса, стали кричать "ау, ау! ", вышли на колею с крутым поворотом. вдруг услышали топот, остановились. и тут прямо на нас выскочил крупный серый заяц с длинными ушами и такими же длинными пружинистыми ногами. видимо, он испугался наших криков. и люди, и заяц от такой неожиданной встречи застыли на месте и несколько секунд смотрели друг на друга. наконец серый опомнился и боком в высоком прыжке нырнул прямо в кусты.как же часто потом мы рассказывали родным и друзьям об этой удивительной встрече, с восторгом вспоминали, какие у зайца были глаза. - большие и косые, - убеждал сын, - а ноздри ходили ходуном. и еще он громко дышал, наверное, от страха.замечательное сочинение о лесе написал сын. он получил за него пятерку и потом еще долго хранил эту школьную тетрадку.

повість відрізняється від оповідання перш за все тим, що вона більш-менш послідовно витримана в рамках певного літературного стилю. у повісті, як правило, дійсність відображається не безпосередньо, а постає перед нами у світлі авторської інтерпретації, забарвлена певним художнім осмисленням.

по́вість  — епічний прозовий   твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом,  а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом  та оповіданням.

оповіда́ння  — невеликий прозовий  твір, сюжет  якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.