Продовжіть вислів: «...як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної

  одного разу коли я гуляла у садку я побачила ластiвку, яка заплуталась у виноградi.

  я позвала бадька, вiн почав розплутувати пташку.вона так сильно рвалася з винограду що бадьку було складно розплутати пташку.але вiн всеш таки розплутав йiйi.

на другий день ластiвка прилетiла не мов подякувати за йiйi порятунок.

        1)вірш виклав у мене співчуття до живої природию.адже людина бездумно нишить її красу,не замислюючись про майбутнє.кожен повинен бути відповідальним за свої вчинки.                                                                                                                     2) вірш спонукає задуматись над власними вчинками та діями.треба берегти природу щоб її красою могли милуватися і наші діти,і онуки.                               

тарас шевченко-,сон,заповіт,кавказ,наймичка,думи мої, думи мої,іван підкова,причинна,до основ'яненка.

леся українка-  соnтrа sрем sреrо! ,лісова пісня,конвалія,надія, і все-таки до тебе думка лине…,і ти колись боролась, мов ізраїль…

епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо. метафори: «моє серце в верховині і душа моя, моя дума в верховині соколом буя, моя мрія в гори лине наздогін вітрам». персоніфікації: «прощавайте, сині гори, білії сніги, прощавайте, темні звори й світлії луги! прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї! », «будь здорова, верховино, любий рідний край». нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». інверсія: «іду я на чужину»