Оберіть, якими збірками Ліна Костенко заявила про себе як про талановиту поетесу? «Проміння землі»
«Вітрила»
«Сад нетанучих скульптур»
«Мандрівка серця»
«Неповторність»
«Бузиновий цар»

                                                  лебідь, щука і рак

                                            у товаристві лад – усяк тому радіє.                                          дурне безладдя лихо діє,                                          і діло, як на гріх,                                          не діло – тільки сміх.

                                          колись-то лебідь, рак та щука                                            приставить хуру узялись.                                        от троє разом запряглись,                                        смикнули – катма ходу…

                                              щó за морока? щó робить?                                         а й не велика, бачся, штука, -                                      так лебідь рветься підлетіть,                                      рак упирається, а щука тягне в воду.

                                      хто винен з них, хто ні – судіть не нам,                                                      та тільки хура й досі там.

настала снежная зима. долго ждали этой порой дети. никого не удержать дома! шум, смех, шум на улице. с горки мчатся быстрые санки, которые несут лизу и петруся. за ними летит целая ватага мальчонок. с увлечением становятся на коньки иринка и наталочка. неподалеку быстро возникает снежная баба. руководит работой скульптор оля. здесь же бегает косматая собачка тузя. с веселым смехом дети в снег, перебрасываются. веселые, возбужденные, они не замечают мороза.

зважаючи на творчість в. сосюри, я все ж маю думку, що справді істинність щирих почуттів людини - невідємне багацтво її інтимного світу. томущо, саме оте свіже й не порочне відчуття любові - благо тієї людини, яка має його завжди по життю. такими відчуттями просякнута його творчість. вони зрушують усі перешкоди, руйнують неприязнь і наповнюють людську душу  добром.

іван франко жив в маленькому селі нагуєвичі.  навчався спочатку в школі села ясениця-сільна  (1862-1864), потім у так званій нормальній школі при василванському монастирі  у дрогобичі  (1862-1864). 1875  року  закінчив дрогобицьку гімназію.