Предлагаю ограничиться монологом русалки из драмы леси украинки "лісова пісня ". я не кохала? ні, то ти забула, яке повинно буть кохання справжнє! кохання - як вода, - плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. де пал - воно кипить, а стріне холод - стає мов камінь. от м о є кохання! а те твоє - солом'яного духу дитина квола. хилиться од вітру, під ноги стелеться. зостріне іскру - згорить не борючись, а потім з нього лишиться чорний згар та сивий попіл. коли ж його зневажать, як покидьку, воно лежить і кисне, як солома, в воді холодній марної досади, під пізніми дощами каяття. несомненная классика, реномированный автор, популярное произведение. в 80-е этот отрывок разучивали к экзаменам в театральном.
Спасибо
Ответ дал: Гость
я вважаю, що це бути чесним собі, іншим людям. виконувати з трудом працю, іншим.
Ответ дал: Гость
княгиня i рабиня мандруючи понад старим днiпром свiтанками, удень i вечорами, вночi, пiд чистим зоряним шатром, перед вогнем, що руки грiв теплом, я думкою летiв через тумани. туди, в минувшину далеких днiв, коли дiди, забутi й незабутнi, уперше стали мiж високих гiр, оглянули широкий виднозiр, за поколiння дбаючи майбутнi. трудилися у потi своїх чiл, орали землю, ставили оселi, воздвигли городи i частокiл i в клопотi буденних трудних дiл сади садили, будували села. сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем'я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, русi знамена сонце читати далі
Популярные вопросы