Іть знайти монолог із драматичного твору на українській мові

Предлагаю ограничиться монологом русалки из драмы леси украинки "лісова пісня ".  я не кохала? ні, то ти забула,  яке повинно буть кохання справжнє!   кохання - як вода, - плавке та бистре,  рве, грає, пестить, затягає й топить.  де пал - воно кипить, а стріне холод -  стає мов камінь. от м о є кохання!   а те твоє - солом'яного духу  дитина квола. хилиться од вітру,  під ноги стелеться. зостріне іскру -  згорить не борючись, а потім з нього  лишиться чорний згар та сивий попіл.  коли ж його зневажать, як покидьку,  воно лежить і кисне, як солома,  в воді холодній марної досади,  під пізніми дощами каяття.  несомненная классика, реномированный автор, популярное произведение.  в 80-е этот отрывок разучивали к экзаменам в театральном.

мы тож ето читали севодня. 

                                        план 

1."безбожник"

2. махамеди 

3. моліть

4. цигарка 

5куди очі гледять 

6похорон 

7 у ямі

 

ліричний герой вірша горить бажанням перетворити світ. він уявляє собі, що все буде раціонально, з користю: зорі — дітям, барви -— гарній дівчині, щоб її покохав хлопець. герой сповнений радості життя, яку дає природа — гамірливий ярмарок, і напівіронічно, напівжартівливо скаржиться, що в ній немає ладу, якого б йому хотілося.

 

  виявляється, що подібне "бажання" м. семенко може здійснити сам і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії м. семенка, виглядає дещо дивним. він стягує місяця й дає йому "березової каші", роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці маші дарує весняні берези, щоб її покохав петька. михайло семенко любить постійні зміни, постійну динаміку. його не влаштовує навіть сама природа, він називає її "" і прагне, щоб її "чорти вхопили", адже його "бажання" неможливо виконати.