Написать есе на тему : "Якими я бачу людей, які емігрували з України колись і сьогодні"

Объяснение:

Еміграція стала для багатьох Українців важким випробуванням. У ХІХ столітті еміграція стала явищем серед Галицького селянства,люди покидали свої домівки й думали як їм змінити життя у кращу сторону. На цей момент це питання про єміграцію не таке й різке , як раніше. А все це тому що це замінюють телефони, соціальні мережі. Раніше люди навіть пішки йшли на інший край світу, щоб щось здобути, а назараз це замінюють літаки.

у ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. а потім ми й самі навчаємося розуміти друковане слово.

а як же народжується книга?

книги — це справжня скарбничка мудрості. недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. письменники,оповідачі створювали книги з усією любов*ю до навколишнього світу,людей..у кожну книгу входять реальні історії цих видатних людей, їхні спогади,думки,в яких вони намагаються достукатись до

і це прекрасно, що у нас в україні халишились чудові книги які змушують людину замислюватись про життя та своє місце у ньому, дарують поживу для розуму та насолоду для душі.

ось у  львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «тут мертві живуть і німі промовляють». бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

людина - найвище створіння. вона керується не лише рефлексами і розумом, а в першу чергу серцем і душою.  , що серце справжньої людини  повинно бути чесним, милосердним  і регулярно наповнюватися добротою без осолбливих внутрішніх заморочок. людина стає людиною тоді, коли усвідомлює значення свого життя як такого. серце б'ється в унісон її живої душі, яке живе доки, поки буде жити справжня людина ззовні на діях своїх. тільки тоді поняття людського серця   розгортається на істинному життєвому тлі.

дякую вам за можливість вираження власної думки.

з повагою, petrus