ответ на ВТОРОЙ вопрос, заранее

страшене оповідання хвильового описує, як розірвав свою душу чекіст. він весь останній час гаряче бажав стати людиної з холодним чітким разумом, але став назавжди лише мертвим. він так радів, що зустрів на своєму шляху доктора, що той   наприкінці цієї жахливої історії дав йому можливість скласти останній іспити на вірність. головному герою треба було обрати між "я-чекіст" і   "я-людина". борячись за свої переконання, зміг розтріляти свою матір, яку не тільки любив, але й потребував більш за все. вони були так близькі. ще донедавно він клав її голову собі на груди, а вже сьогодні він віддав їй останній знак своєї любові- вбив сам, обіймаючи в останніх синових обіймах. як не страшно це казати, але в цьому проявилася його любов, його біль і відчай. можливо, недарма автор часто згадує образ марії діви, бо як вона віддала сина на смерть заради віри, так і син віддав мати заради своїх переконань у справедливість і перемогу тих, хто стали для нього богами.

  якщо він і залишиться живим, то , що життя для нього все одне скінчилося там на мертвому полі, серед мертвих монашок, поряд з покладеним ніжно тілом відданої на смерть матері.  

план.

1.хатка на хуторі.

2.перша подорож зеленої красуні.

3.гостинність старої знайомої.

4. святкова сосонка.

5.непотрібне дерево.

6. прикмета на дорозі.

7. прощання з івасем.

8. служба в панів.

9. втеча іванка.

10. зустріч   з рідними.

11. розповідь птахів про сосонку. 

1. юрко йде на 2. невдала риболовля.3. вигадки юрка 4 дика качка з каченятами5.качата в полоні 6. тося рятує качат7. від"їзд додому

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

отут-то коло і замкнулось!

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *