Продовження твору Санько і Грицик через 20 років

колись я чула легенду, що коли бог роздавав дари, то україні саме дісталася пісня. українці завжди співали пісні. коли жали жито, коли збирали урожаї овочів/фруктів, пекли хліб, одружувались і ховали померлих. українська пісня важлива для народу, оскільки саме в піснях, частіше всього, передавалась і історія україни.   ну, іще щось в цьому дусі. тому вона відома в світі, бо передавався дар співу там з далеких століть.

сьогодні погожий весняний день. ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. я поспішаю додому, поспіхом портфель і вітаюсь з бабусею:

  - добридень, бабусю (ім я)!

  - добридень, онуку(онучко)! як справи у школі?

  - все добре. я піду на вулицю гуляти з друзями.

  - а що стосовно уроків? знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?

  - ні, я швиденько, обіцяю!

  - гаразд.а чи не міг би ти подати мені окуляри? вони лежать на тій поличці так хочеться почитати книжку!

я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.

  - звичайно! тримай!

  - дякую! не барися на вулиці.

радісно цілую бабусю! як чудово, що вона в мене є!

  - а знаєш що? давай я разом з тобою почитаю? я не поспішаю.

  - із задоволенням!

як приємно бути корисним для оточуючих!

я пропоную заголовок "як горобчик синичок надурив".цей заголовок відображає головну думку твору.

історія людства налічує десятки тисяч років. увесь цей час людина не просто жила, а пізнавала світ, себе, наближалася до істини, вдосконалювалася, творила себе як істоту духовну. власне, себе творення продовжується й зараз і триватиме доти, доки існуватиме світ.