Власне висловлювання на тему "Кому жити комфортніше- оптимістам чи песимістам?"

1)жена его давно умерла

2)татарин ударил олесю

я хочу розповісти вам про одне з українських свят - великдень.

великдень відноситься до тих свят, дата яких міняється кожного року, визначеної немає. зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. у перекладі з давньоєврейської мови "пасха" - "проводження повз, позбавлення". інші назви цього свята: світле воскресіння, христов день. за переконанням православних віруючих, великдень пов'язаний з воскресінням ісуса христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. христове воскресіння стало своєрідним свідченням того, що ісус христос - це істинний спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. і цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей святого письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя.

текст "чому пес живе коло людини" показує, що є дружбою. люди ніколи не сможуть   бути такими прилеглими до іншої людини через свої почуття, як заздрість т.ін. а собака може і тому її часто називають людянною, хоч як ми і сказали, люди не можуть бути такими відданими, як собака. тому тема тексту : показати, що є справжньою дружбою.

коли я була ще зовсім маленька, мій тато взяв мене з собою на риболовлю. я, не довго думаючи, погодилася, адже для мене в цьому віці це було захоплюючою пригодою. коли ми приїхали до берега озера манич, тато став розкладати снасті, а я тим часом стала досліджувати мальовничий берег манич. папа захоплено розкладав вудки, милувався своїми блешнями і особливо не стежив за мною. у воді плавали мальки, які дуже моєму оку.я хотіла зловити одного і посадити в банку, щоб удома випустити в акваріум. підійшовши до самого краю берега, раптом під моїми ногами різко почала обвалюватися земля, і я з несамовитими криками сіла в воду. я не вміла плавати! захлинаючись, я кричала татові: "папа! папа! ! ". папа, почувши мій крик, пірнув за мною. мене все далі і далі від нього несло течією, я захлиналася і з кожною секундою втрачала надію на порятунок. мій батько був хорошим плавцем, і через деякий час наздогнав мене. тим врмени я була вже без свідомості (зі слів мого тата). він дотягнув мене до берега і почав відкачувати. коли я прокинулася, тато грізно сказав, що більше ніколи не візьме мене з собою на риболовлю.

род измени на свой.