Образ коня у поемі Мазепа​

Образ дикого коня в поемі є багатозначним символом. Це і фатальна доля, і втілення смерті, символ нестримної пристрасті гетьмана і водночас — символ кари небесної. Разом із тим через цей образ розкривається ще одна думка автора. Кінь, який мав стати знаряддям смерті, насправді повернув Мазепі волю, принісши його до дикої, вільної країни (маються на увазі козацькі землі) і до слави. Отже, кінь — це ще й символ волі, прагнення до якої є характерною рисою Мазепи. Цей символ пов’‎язаний також з образом України. Змальовуючи Україну, автор неодноразово підкреслює, що це «дика» країна, тут «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина». Байрон створює емоційний, дуже романтичний образ України — безмежної, вільної, ще не освоєної землі, що таїть у собі величезні природні багатства і можливості. Нестримний біг дикого коня уособлює думку Байрона про історичний рух України, яку автор хотів би бачити вільною, як і все людство взагалі.

Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mazepa-bayron-analiz/

краса зовнiшня i внутрiшня

  красота человека. в чем она? существует не оспоримая истина: «красота спасет мир». каждый понимает ее по-своему, и зависит это от того, в чем именно он видит силу красоты.  большое богатство - это душевная красота. а значит, что каким бы прекрасным внешне ни был человек, важнейшая в нем красота внутренняя, душевная щедрость, трудолюбие, любовь к своей земле ,  относиться с уважение к пожилым людям, сердечное желание другим.

    уместно вспомнить пословицу: "встречают по одежке, а  провожают по уму! ". так, наверное, устроена человеческая природа, что в первую очередь воспринимает внешность, которая часто бывает искусственной, украшенной. часто за внешней красотой скрывается пустота, и чтобы хоть как-то прикрыть ее, маскируются за ярким занавесом. но, так или иначе, фальшивое прикрытие спадает и наступает разочарование. не все то золото, что блестит. так однажды к нам пришел в класс "новенький". скажу откровенно - красотой он не блистал. вел себя по простому.  "я с такой внешностью так вызывающе себя не вела бы! " - думала тогда я. но впоследствии он покорил весь наш класс, ибо оказался откровенным и добрым парнем, который всегда придет на , даже тогда когда не ожидаешь. теперь мы с павлом лучшие друзья. и мне теперь стыдно за мои мысли по поводу павла. каждый раз когда я смотрю на него я думаю: какой же он гарний!   а вообще, настоящая красота раскрывается не сразу и не каждому, а тому, кто может ее увидеть, почувствовать и понять.

            красивым человеком можно назвать того человека, который не красиво одевается, а того  который красив своими поступками.того, который  не оскорбляет меньших  и  слабых. того, который всегда . того, которого можно назвать настоящим другом!

  у каждого свое понятие о красоте человека, а лично для меня человек должен  быть красив везде. 

( я написала так и получила 11 , у нас тоже такая тема была) если не подойдет извини! можешь повставлять своих героев. удачи.

      украінці здавна навчалися прикрашати вишевкою рушники,скатертини,сорочки,і т.д.кожен край мав свої візерунки.                                                                                 кожна госпадиня повина була вміти вишивати вишевкою.обовьязково дівчата вишивали собі весільні рушники.а мати намагалаль як най кращє прикрасити вишивкою одяг своєї родини.                                                                                             обовьязково вишивали тільки на білій тканини,червоними та чорними кольорами.тому що кольори вишивки мали свое значення.вишиванка це гордість країни.дуже шкода що зараз не носять нашу українську вишиванку.