Тугар Вовк прибув у Тухлю з

  істину про те, що краса врятує світ важко заперечити. проте слід не забувати про те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому саме людина вбачає силу краси. а її сила може бути у всьому – у шедеврах мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі. та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. а потім ми уже намагаємось заглянути «всередину». яка ж з них важливіша? зовнішня краса чи внутрішня? думаю, що внутрішня. чому? а все доволі просто. пам’ятаєте, ще екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш». і це дійсно так. спробую довести.уявіть собі красиву людину, з якої   витягнули душу. що ми побачимо замість неї? порожнечу. порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину.тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. але вони є, і це вселяє оптимізм. а той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішні