Виписати з коломийки «Жартівливі коломийки» художні засоби ( метафори, гіперболи)

воля душі – це абстрактне явище, це порив бажання  людини до нових, чистих та прекрасних висот, без богемного бруду та отруйно „рожевої” фальші, які вичікують у кожному темному провулку нашого необізнаного та небезпечного життя.

воля душі – це ривок до небес, це пристрасна ейфорія людських почуттів, емоцій, переживань, вражень. вони невпинно, ніби в ритмічному танку: то поєднуються, то розділяються, то притягуються, то знов, відштовхуються.

повість відрізняється від оповідання перш за все тим, що вона більш-менш послідовно витримана в рамках певного літературного стилю. у повісті, як правило, дійсність відображається не безпосередньо, а постає перед нами у світлі авторської інтерпретації, забарвлена певним художнім осмисленням.

по́вість  — епічний прозовий   твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом,  а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом  та оповіданням.

оповіда́ння  — невеликий прозовий  твір, сюжет  якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

1) назвати самого героя 

2) зовнішність героя(можна за допогою цитат з книги) 

3) характер героя(тобто можна цитатами, взагалі моя тобі порада коли характеризуєш - використовуй цитати,   оцінка за це збільшується)

4)   як з'явився у сім'ї (це для характеристики мотрі або мелашки) 

5) яке положення в сім'ї займав 

6) відношення інших персонажів до героя  

7) як змінився характер герою з початку твору і до кінця (особливо яскраво показано на прикладах лавріна та мелашки) 

ну ось мабуть і все, більше нічого в голову не лізе, сподіваюсь, що  

ліричний герой вірша горить бажанням перетворити світ. він уявляє собі, що все буде раціонально, з користю: зорі — дітям, барви -— гарній дівчині, щоб її покохав хлопець. герой сповнений радості життя, яку дає природа — гамірливий ярмарок, і напівіронічно, напівжартівливо скаржиться, що в ній немає ладу, якого б йому хотілося.

  виявляється, що подібне "бажання" м. семенко може здійснити сам і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії м. семенка, виглядає дещо дивним. він стягує місяця й дає йому "березової каші", роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці маші дарує весняні берези, щоб її покохав петька. михайло семенко любить постійні зміни, постійну динаміку. його не влаштовує навіть сама природа, він називає її "" і прагне, щоб її "чорти вхопили", адже його "бажання" неможливо виконати.