Напишіть твір роздум на тему пізнаєш істину - увійде тоді в кров твою сонце, за афоризмами Г. Сковороди, ОЧЕНЬ

у ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. а потім ми й самі навчаємося розуміти друковане слово.

а як же народжується книга?

книги — це справжня скарбничка мудрості. недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. письменники,оповідачі створювали книги з усією любов*ю до навколишнього світу,людей..у кожну книгу входять реальні історії цих видатних людей, їхні спогади,думки,в яких вони намагаються достукатись до

і це прекрасно, що у нас в україні халишились чудові книги які змушують людину замислюватись про життя та своє місце у ньому, дарують поживу для розуму та насолоду для душі.

ось у  львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «тут мертві живуть і німі промовляють». бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

1)який   лось!  

2)який він на вигляд!  

3)чим   харчується!  

без дружби життя було б сірим   і не цікавим, тому що друзі частина життя кожної людини. дружба - це безкорисливі, особисті відносини між людьми, засновані на довірі, теплоті сердець, відкритості й щірості. вмінні вибачати. ти є повноцінною людиною, коли вмієшь любити. і через такі близькі взаємовідносини як дружба, ми цьому вчимося. близький друг - це майже рідна людина. найважливіше, це вміння зберігати в середині немов би хиве джерело. можна знати людину десять років, але завжди знаходити у ній щось нове. з роками, людина внутрішньо зростає, іде вперед, і це справжне щастя внутрішньо зростають разом. кажуть: " в мене є багато вимог, якою має бути людина. чемною, розумною, цікавою і т. п.". але є дуже мало замків, до яких підходить такий складний ключ, це мабуть неправильно.

я відчуваю, що замок сердця має відкриватися просто "шпилькою"), але ця шпилька має бути золотою - це вміння віддавати любов.

тому друзі, це важливі люди в житті, бо вони нам можливість, робити найголовніше, віддавати.

розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.термін «розстріляне відродження» належить єжи ґедройцю. вперше це формулювання з'явилося у листі єжи ґедройця до юрія лавріненка від 13 серпня 1958 року — як пропозиція назви антології української літератури 1917–1933 років, що її на замовлення ґедройця підготував лавріненко: «щодо назви. чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „розстріляне відродження. антологія 1917–1933 etc.“ назва тоді звучала би ефектно. з другого боку, скромна назва „антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. що ви думаєте? » антологія «розстріляне відродження» з'явилася з ініціативи й коштом єжи ґедройця у бібліотеці паризької «культури» 1959 року й донині залишається найважливішим джерелом з історії української літератури того періоду.антологія представляє найкращі взірці української поезії, прози й есеїстики 1920-30-х рр. за це десятиліття (1921–1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в україні нараховувалося 5000 письменників).початком масового нищення української інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12—13 відбулися арешт михайла ялового і самогубство миколи хвильового, у недоброї пам'яті харківському будинку «слово».кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. тоді, «на честь 20-ї річниці великого жовтня» у соловецькому таборі особливого призначення за вироком трійки розстріляний лесь курбас. у списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були микола куліш, матвій яворський, володимир чеховський, валер'ян підмогильний, павло филипович, валер'ян поліщук, григорій епік, мирослав ірчан, марко вороний, михайло козоріс, олекса слісаренко, михайло яловий та інші. загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.