мені дуже новела "лось". після прочитання її я глибоко задумалася. про те як ми люди відносимося до природи. до того що оточує нас. хлопчики з новели чинили правильно . мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .в той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько шпичак. я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості шпичака відчутний у його поведінці . діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.
Ответ дал: Гость
жили дід і баба. були у них лише кури, але бабуся мріяла про різних 10 птахів. одного разу дід вийшов на двір і побачив чудасію, на подвірї сиділо 10 пташок. він одразу покликав бабусю, вона вибігла і побачивши те дуже зраділа. вона їм дала їсти і птахи промовили до неї: "за твою доброту ми виконаємо одне бажання".а бабуся відповіла їм ,що нічого їй не потрібно, лише 10 птахів. вони це бажання виконали і відтоді баба жила дуже щасливо. ось і казочці кінець, а хто слухав молодець.
Популярные вопросы