Виразити своє ставлення до міфів
​

Моє ставлення до міфів позитивне. Міфи дуже цікаві, загадкові, таємні. Мне до вподоби читати їх. Радію читати й вам теж)

казка - це епічний фольклорний твір чарівного, пригодницького або побутового характеру, який розповідає про вигадані події. орієнтація на вимисел є однією з найважливіших жанрових ознак казки. сюжет казкового твору завжди утверджує перемогу добра над злом. нерідко казка завершується традиційною формулою: «ось вам казка, а мені бубликів в’язка», «і стали вони жить-поживать, добра наживать» та ін. казкових персонажів прийнято поділяти на злотворців, добротворців та знедолених.

вважається, що казка генетично пов’язана з давньою міфологією. її становлення відбувалося шляхом перетворення міфологічних структур, що поступово втрачали зв’язок з ритуальним дійством, у них послаблювалася віра в істинність міфічних подій, розвивалася вигадка, втрачалася етнографічна конкретність, відбувалася заміна міфічних героїв звичайними людьми, причому увага переносилася з колективної долі на, життя окремої людини.

за змістом і художніми особливостями казки поділяються на кілька різновидів. це казки про тварин, чарівні та побутові казки.

звичайно, казка, як ми звикли, це щось фантастичне, але якщо розмірковувати, то можна віднести казку до реальності. адже ми живемо у казковій країні, де відбувається іноді дещо незвичне, фантастичне. якщо кожна людина згадає свої моменти у житті, які їх здивували, то люди замисляться: а чи правда казка-реальність? тобто все що відбувається з нами - це вже казка, у яку ми потрапили!

важко не погодитись з думкою, що з усіх утрат — утрата часу найтяжча. ця істина відома людям здавна, та, на жаль, мало хто на неї зважає.

по-перше, ми завжди кудись спішимо, намагаємось встигнути все й одразу, аби досягти омріяних висот. а насправді, щоб бути успішним, потрібно вміти організувати свій час і робити те, що нам подобається, до того ж якісно.

по-друге, отак рвучись вперед, ми забуваємо про те, що наш дорогоцінний час ми маємо приділяти ще й близьким людям, а ми його витрачаємо на матеріальне й скороминуще.

яскравим прикладом моїх думок можуть бути праці григорія сковороди, де представлена ідея сродної праці. він вважав, що людина, аби реалізувати себе, повинна займатися тим, для чого була народжена. продовжуючи його думки, можу сказати, що займаючись справою свого життя, людина не марнує свій час, а, отже, використовує його на благо собі.