Климко, Скажите какой автор)?​

Г.М.Тютюнник автор повісті "Климко".

Автор повісті "Климко" – Григір Михайлович Тютюнник.

Додаткова інформація: Григір Тютюнник, автор творів "Климко", "Вогник далеко в степу", "Три зозулі з поклоном" – молодший брат по батькові письменника Григорія Тютюнника. Однакові імена брати отримали випадково. При оформленні дід по матері, який і записував дитину, переплутав ім'я. Щоб відрізняти братів, молодшого почали називати Григором.

" поспішайте робити добро"

  добро - у кожної людини це поняття символізує щось своє. для мене добро - це милосердя, тільки гарні вчинки, це безперечно те що інщі називають просто вчинками. нещодавно в моїй школі пройшла акція " від серця до серця" я вважаю просто необхідним проводити такі акції. по-перще ми проявляємо свої гарні риси характеру, по-друге ми стаємо милосердними . я пишу цю замітку тільки задля того щоб ви зрозуміли що добро робити ніколи не пізно і для гарних вчинків завжди є місце у нашій хоч маленкому але мальовничому житті.

народився у чугуєві в україні, походить з родини військового поселенця. одним із його предків був український козак ріпа. хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. в 20 років подався до столиці російської імперії - санкт-петербургу.

з 1883  року в петербурзькій малювальній школі, у 1864-1871    роках  — у петербурзькій академії мистецтв (учень і. кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до італії  і франції

за конкурсне полотно «христос воскрешає дочку іаіра» рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном в якості академічного пенсіонера за державний рахунок.

рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873-1876  рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в паризькому салоні, незважаючи на заборону петербурзької академії. сам малював відносно мало. для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «садко у підводному царстві» (1876). за пізнішими оцінками найбільш цікавими були етюди монмартру та веля.