Сенс казки як "козак у водяного царя служив"​

є два види краси : зовнішня й внутрішня. перша тимчасова, а друга - з роками лише стає сильнішою та примітнішою. це краса людського серця. це милість, прощення вірність та справедливість. ті якості, без яких наш світ не мав би жодного шансу на спасіння. коли дитина ніжно обіймає стареньку мати, коли слабкий стає на захист ще слабкішого, коли силою любові звільняються від тягаря смертельної хвороби, коли діти йдуть на смерть заради батькі не можливо назвати всі сторони краси людської душі! вона багатогранна. вона приносить радість, заспокоєння чи підіймає на подвиг заради незнайомої людини.

велич людської душі в тихих щоденних проявах любові до дітей чи батьків, у славетних вчинках, які пам"ятають віками. вчить свою душу шляхетності, і тоді світ стане кращим!  

тема- зображення боротьби народу та роль митця - поета у ній.

ідея- засудження жорстокості та жадібності багатіїв, уславлення сміливості, волелюбності та непідкупності народу та тих, хто його надихає.

"тореадори з васюківки" дуже захоплюючий пригодницький, комічний твір у якому хлопців з багатою фантазією знаходять собі проблеми на свою голову.

кутаються у хмари сині карпати. про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. підгір’ мальовничий куточок україни, тут 27 серпня 1856 року народився іван франко в селі нагуєвичі на дрогобиччині в заможній сім’ї коваля яця франка.  батько вмів кувать плуги, пі молот слухався його долонь, cин ловив отецьке кожне слово в тісній кузні, де не гас вогонь. говорив коваль про кривду люту, про життя нестерпне бідняка. і несла та мова часто чута гнів у серце юного франка. скільки він у кузні перемріяв, скільки він снаги набрався там, щоб за горе мстити лиходіям, вказувати правду трударям!   у цьому селі проминуло дитинство івана франка, тут він часто бував, коли навчався у дрогобичі і львові, сюди приїжджав зі своєю сім'єю, тут знайшов притулок після другого арешту.    і франко закінчив дрогобицьку гімназію в старших класах якої вже почав займатися літературною творчістю. дебютував у львівському студентському журналі „друг” у 1874р.  мужнів, загартовувався і.франко, навчаючись у львівському університеті. з під його пера виходять такі вірші: „гімн”, „каменярі” , „товаришам з тюрми”, що звучали як дзвін на спалах, кликали до боротьби „за поступ, щастя й волю”. такого сильного революційного голосу після смерті т.шевченка україна ще не чула.