Написать лист до Матильди!

Объяснение:

Жульєн поринув у глибоку задуму і ледве відповідав на палкі Матильдині пестощі. Він був мовчазний і похмурий», а Матильда не сміла спитати його про причину такого настрою. У її душу прокралось щось схоже на жах. «Ця черства душа тепер пізнала у своєму коханні все, що властиве пристрасті...»

Жульєн отримав від маркіза двадцять тисяч франків, а абат Пірар подбав про те, щоб Жульєна визнали позашлюбним сином багатого вельможі пана де ла Вернея.

Незабаром Жульєн відправився у найблискучіший гусарський полк. «Його коні, мундир, лівреї його слуг були в такому бездоганному порядку, що зробили б честь найвимогливішому англійському вельможі». Він уже підраховував, коли стане командиром полку, думав тільки про славу і про свого сина.

І саме тоді від Матильди надійшов лист, у якому вона благала і вимагала негайно приїхати. Жульєн дістав відпустку і прибув у палац де ла Моля. Матильда, побачивши його, забула про все і кинулася йому в обійми. Із сльозами на очах вона передала йому лист батька, у якому маркіз повідомляв, що відмовляється від усіх своїх намірів щодо весілля. А потім Матильда передала Жульєну лист від пані де Реналь, у якому було написано, що пан Сорель «прагнув завоювати собі певне становище у світі й вийти в люди, вдаючись з цією метою до найвитонченішого лицемірства й звабивши слабу й нещасну жінку». Далі пані де Реналь писала, що Жульєн не визнає ніяких законів релігії і «сіє скрізь нещастя і вічне каяття».

Прочитавши довгий і напіврозмитий слізьми лист, Жульєн скочив у поштову карету і помчав у Вер’єр. Там він купив пару пістолетів, пішов у церкву, наблизився до пані де Реналь, яка молилася, «вистрілив і промахнувся, вистрілив удруге — вона впала».

лирикой тесно связанные юмористически-сатирические стихи в. cамойленка, тематика которых продиктована острым критическим отношением поэта к общественным и государственным порядкам царской россии и псевдопатриотизма украинской либеральной интеллигенции.

обобщенно-панорамная картина действительности возникает в сатире «эльдорадо» (1886), где автор, по выражению и. франко, «с несравненной меткостью рисует недостатка современного порядка». основное средство изобличения – сарказм, который вызывает у читателя горький смех: ведь он познает через кривое зеркало сатиры в оскорблении «пышной, свободной, счастьем гордой» страны эльдорадо трагическую реальность россии, скованной кандалами неволи, народной бедностью, социальной и национальной несправедливостью.

этот стих писателя пользовался неизменной популярностью среди студенческой молодежи своей острой разоблачительной направленности. начав произведение словами о далекой и счастливой стране, в. cамойленко завершает его словами о империи, населенной многими бесправными :

там живое племен всяких – престрашная мешанина, и за то того край зовется – русь единая, русь единая.

в «эльдорадо» применена форма сатирического куплета, которую в. cамойленко, опираясь на опыт, развил в украинской поэзии. законченность куплетной строфы дала ему возможность мастерски соединить в единую типизированную картину отдельные яркие штрихи, каждый из которых является завершенным образом в четкой авторской оценке. сатирический эффект достигается внезапным переходом от нарастающего пафоса мнимого восхваления «счастливого» жизни в эльдорадо к резкому снижению тона в заключительной строке куплета, где выразительно звучит гневный авторский голос. виртуозное мастерство поэта-сатирика, меткость его смеха оказываются в неожиданной и точной детали,