Поясніть значення вислову у сильного безсилий винен завсігди *

справжня людина, на мою думку, живе заради інших. справжньою можна назвати чесну і справедливу людину. в усі часи справжніми людьми вважалися патріоти, що віддавали життя на захист рідного краю від загарбників, крім того, справжня людина це ще й гарний робітник, який робить свою справу, не дивлячись ні на труднощі, ні на погане здоров’я. справжня людина це людина чуйна і обачна, яка вміє творити добро і в усьому бачить тільки прекрасне. це людина, яка робить користь не тільки собі, але й оточуючим. вона творить добро і несе радість іншим. справжня людина завжди готова прийти на

тема: ліричний герой зізнається в любові до всього, що його оточує. ідея: адьорість, оптимізм, бо природа і лір. герой- єдине ціле. вірш має життестверджуючий пафос і в змалюванні єдності людини і природи перегукується з віршем о.олеся " чари ночі". жанр-інтимно-філософсьа лірика. римування перехресне віршовий розмір- ямб чотиристопний. метафори: даль ясніє, стоїть у глибині, вітер грає. епітети: тремтячі зграї, пречиста надія, синя глибина. порівняння: серце б*ється як в огні. риторичні оклики: мені дозволить дух життя! ходім! інверсія: голубів тремтячі зграї. черкають неба береги. анафора: кленусь; і-і-ї. повтор(рефрен): черкають неба ереги.

пісень багато, але мені подобається пісня "ніч яка місячна, зоряна, ясная", тому що її співають у нашій сім'ї. як тільки я почую цю пісню, то в моїй уяві постають ті місячні зоряні ночі, які я завжди бачу влітку в селі. як гарно в ній сказано про щирі почуття між дівчиною та хлопцем. хіба можна забути слова: "я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках віднесу"? звичайно, ні. мій тато теж дуже часто співає мамі цю пісню. і коли вона її слухає, то стає ще красивішою від тих слів, які є в пісні: рибонько, серденько, ні

мені дуже подобаються українські пісні. я вдячна тим людям, які не забувають поезію народної душі, люблять і шанують наше слово. я вважаю, що українські пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чаруватимуть людей і житимуть вічно. 

подорож до моря

вже сонечко в море сіда;   у тихому морі темніє; прозора, глибока вода, немов оксамит, зеленіє. на хвилях зелених тремтять червонії іскри блискучі і ясним огнем миготять, мов блискавка з темної тучі. а де корабель ваш пробіг, дорога там довга й широка біліє, як мармур, як сніг, і ледве примітне для ока. рожевіє пінистий край; то іскра заблисне, то згасне… ось промінь остатній! прощай, веселеє сонечко ясне!