1.Алегорія-це…
А. обмін думками між героями твору
Б.інакомовне зображення рис характеру, поведінки, взаємин людей і явищ суспільного життя
В. стислий влучний народний вислів повчального змісту, побудований як завершене судження

2.Хто працював у жанрі співомовки?
А. С.Руданський
Б. П.Глазовий
В. Л.Глібов

3.Несправедливий суд засуджується у творі Л. Глібова
А.”Щука”
Б.”Жаба і Віл”
В.”Муха і Бджола”

4.Мораль байки Л. Глібова “Муха і Бджола”
А. треба вміти спілкуватися з товаришами
Б. треба бути працьовитим
В. треба любити природу

5.У польського короля, за співомовкою С. Руданського “Запорожці у короля”,козаків частували
А. медом і сметаною
Б. пивом і рибою
В. борщем і варениками

6.”Наука доводить, що людина, безперечно, від мавпи походить”-ці рядки взято із твору П. Глазового
А.”Похвала”
Б.”Найважча роль”
В.”Еволюція”

7.Установіть відповідність.

1.Л. Глібов А.”Жаба і Віл”
2.С. Руданський Б.”Найважча роль”
3.П. Глазовий В.”Запорожці у короля”
Г.”Заморські гості”

8.Установіть відповідність

1.Л. Глібов
2.С. Руданський
3.П. Глазовий

А. “То я скажу, що не для мух
Слова, звичайно, мовляться,
Бо на солодку похвалу
Не тільки мухи ловляться.

Б. -Яка погана, Муха каже,-
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже…
Мені б отак-змарніла я.

В. “Такі і в світі жаби є,
Прощайте, ніде правди діти:
А по мені-найлучче жити,
Як милосердний Бог дає”

Г. “Я вгадав, що Ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.”

«тіні забутих предків» — один із найбільш зворушливих творів про кохання. героїв цієї повісті івана та марічку називають українськими ромео та джульєттою. розповівши трагічну історію кохання гуцулів, м. коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття.  любов івана та марічки, дітей двох ворогуючих сімей, народилася несподівано, всупереч тій ненависті, що життя палійчуків і гутенюків. дві споріднені душі знайшли одна одну, щоб ніколи не розлучатися. між ними повна гармонія, взаєморозуміння. обоє — діти природи, яким добре відомі її закони, її мова, обоє — талановиті музиканти: іван грав на флоярі, а марічка обзивалася до нього своїми співаночками. сподівалися побратися, незважаючи на сімейну ворожнечу.  але доля склалася по-іншому. іван пішов на заробітки, а в цей час трагічно загинула марічка. ось з цієї події, як мені здається, і починається велика історія про справжню вірність. все, що робив іван після смерті марічки, — це були спроби жити новим життям, забути кохану. майже сім років він десь блукав, служив у наймах, здавався людям «ведмедем, який зализує свої рани». потім повернувся в село, одружився, прагнув стати господарем, сім'янином. але ж усі ці спроби були марними. нове життя не приносило ні радості, ні щастя. царинка і маржинка — слабка заміна того, що називають сім'єю. бо дружина палатна не була марічкою! а саме вона, незабутня подруга дитячих та юнацьких літ, вічно стояла біля нього, співала свої співаночки або тихо плакала. і неправда, що івана зжив зі світу юра-мольфар, що він загинув через якусь душевну хворобу! просто герой повернувся, нарешті, до своєї єдиної на все життя коханої. тільки з нею він міг бути живим, міг діяти, творити, міг відчувати себе людиною. а якщо її немає, то й він не повинен жити — це вже суперечило б його людській сутності. ось так я розумію трагедію гуцульських ромео та джульетти.  звичайно, література і життя — це не одне й те ж. життя багатше за будь-який художній твір, і людина завжди зможе знайти застосування для своїх сил, думок і бажань, навіть якщо її спіткало нещасливе кохання. але, перечитуючи повість м. коцюбинського, знову і знову переживаєш, хвилюєшся і глибоко співчуваєш закоханим. знову і знову щемить серце від такої щирої і зворушливої пісеньки марічки:   ізгадай мні, мій миленький, два рази на днину,  а я тебе і сім раз на годину.  люди, які вміють кохати один раз, справді прекрасні. вони ніколи не зрадять, не зможуть збрехати. тож нехай у кожному з нас буде хоч крихітка тієї душевної краси, якою м. коцюбинський наділив своїх нещасних і щасливих закоханих — івана та марічку. 

друже в! тер з в! трячком

вертить в! н його вовчком.

без в! тра сумно в! трячку,

бо хоче в! н почати гру. 

для когось мрії стають орієнтиром до дій. комусь же слугують затишною місциною, куди можна втекти від реальності. можливо, то зовсім не мрії, а лише класний план дій і фантазії? чи потрібно взагалі мріяти?

в далекій спекотній африці живе звичайний хлопець. він одягнутий у джинси й футболку. але запал в очах робить його надзвичайним. а ще в нього на подвір’ї розміщується щось подібне на літак, навіть складно назвати це літаком, хіба що якимось недолугим кукурузником. має мотор і крила, але насправді не літає. проте хлопець переконаний, що настане час і він зможе підняти у повітря свою мрію. в будинку стоси креслень і малюнків. наш новий знайомий мріє, що колись його літак полетить, він зможе заробити достатньо грошей, щоб навчитись авіаційному ремеслу, а тоді точно потрапить до інженерного центру nasa. смішно?

ми живемо у жорстокому світі, і дивно, що поряд з нами досі існують мрії. я не хочу наводити прикладів з історії чи життя відомих людей, які б довели, що мрії мають бути якомога божевільнішими, і якщо у них вірити, то ті точно здійсняться. при погляді «з боку» все видається казковим, а мрії збуваються ніби за чарівної палички. і тобі здається «я теж класна(ий), і в мене все вийде», а запалу вистачає максимум на тиждень. якось не так уже й хочеться, і мрія перестає бути такою барвистою і подих від неї більше не перехоплює. напевно, це просто не та мрія, і треба шукати іншої.

кмітливість, мужність, уважливість, хитрість, вміння входити в довіру, розум, розвинена логіка