Міркування супроти вітру довго не пробіжиш і розумніше до часу приткнутися скореним лишившись у душі вільним належать

одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.

кущ приваблює багато птахів,яким кортить поласувати смачними .

я   дуже   люблю   пригодницьку   літературу . мене   часто   запитують чому .   тому   що   вона   цікавіша   за   інші   жанри . там   кожну   хвилину   щось   відбувається   авантюри , аварії ,   бої . найбільш   мені   подобається " льодові   побоїщі" . це   історія про   те як   полководець   невский переміг   шведів   на   чудському   озері. як   він   не   силою   ,   а   хитрощами   переміг   ворогів .

мені   здається   , що   пригодницький   жанр   багато   чому   навчає

про все та идет ответ про все