Зарано, Землі, ще, Всесвіту, про, загадки, знати, мешканцям, деякі.

взагалі, я вважаю, що не варто, тому що може то було й не справжнє твоє хто з нас після розлуки з "коханою" людиною, зустрічає нову "кохану" людину и забуває про і, завжди є людина, яка тебе кохає (хоч ти цього й можеш і не знати)

ось  

воля душі – це абстрактне явище, це порив бажання  людини до нових, чистих та прекрасних висот, без богемного бруду та отруйно „рожевої” фальші, які вичікують у кожному темному провулку нашого необізнаного та небезпечного життя.

воля душі – це ривок до небес, це пристрасна ейфорія людських почуттів, емоцій, переживань, вражень. вони невпинно, ніби в ритмічному танку: то поєднуються, то розділяються, то притягуються, то знов, відштовхуються.

Вповісті і.с. нечуй-левицького "кайдашева сім'я" одним з головних персонажей є карпо, старший син старого омелька кайдаша. два сина кайдаша - карпо і лаврін - дуже різні за характером, у своєму творі письменник часто протиставляє їх один одному.   карпо з дитинства був дуже норовливий, гордий, впертий. змолоду він був мовчазним і замкнутим, майже не вмів посміхатися. карпо не хотів   коритися нікому, навіть рідному батькові, а потім взагалі підняв на нього руку в родинній чварі. чим довше живе він з батьками, тим більше псується характер карпа.      з одного боку, він черствий і грубий, а з другого - карпо виділяється серед селян рішучістю та жорстким характером, тому його обирають за десяцького, кажучи, що він буде "добрий сіпака". він на свій лад любить свою дружину. хоча й одружився він на багатій дівчині, взяв він якраз таку, яку хотів: "мені аби була робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку". дружина карпа, мотря, старша довбишева дочка, така і є. на жаль, працьовита, гарна, трошки "бриклива" мотря з часом перетворилася на сварливу, заздрісну, жорстоку і скупу жінку.  коли карпо відділяється від батьків, він хоче стати господарем на землі, але її замало, щоб бути гарним хазяїном, як він хоче. нескінченні родинні чвари гублять все те, що було в ньому доброго. карпо кидається на батька з кулаками, так трясе рідну матір, що "аж хлів трясеться", жене її через село з дрючком і заганяє у ставок. звісно, омелько кайдаш та кайдашиха і самі аж ніяк не янголи, але така поведінка карпа свідчить про нехтування ним   споконвічними етичними нормами народної моралі.