Паспорт головного героя з твору «Гер переможений»

Аналіз новели григорія косинки «в житах»  новела «в житах», як і інші новели г.косинки, торкаються гострих соціальних процесів в українському суспільстві, при тому вони дуже лаконічні та сповнені психологізму.   у новелі показаний лише один день з життя головного героя корнія дзика. розповідь йдеться від його особи. дзик - дезертир; він переховується в житах біля свого села. таким чином, «в житах» — це не лише місце дії новели, але й   символ - символ селянського життя, ставлення селянина до навколишнього світу, його відчуття себе як людини на землі.  корній милується життям, але він сповнений спогадів про своє життя, і йому «до болю робиться сумно».   корнія в житах випадково знаходить уляна, жінка, що кохає корнія дізіка, хоч і була вимушена через   бідність вийти заміж за багатія. закохані молоді люди ловлять коротку мить щастя в житах, і ніхто не знає, що станеться з ними далі. таким чином, світовідчуття головного героя новели сконцентровані на одній миті, а тому мають такий контрастний характер. оця мить в житах - п’янкі аромати землі й трав, гаряче сонце - ось єдине, що має значення. у творі все проникнуте екзистенційним сенсом. ці імпресіоністичні риси підкреслюють прагнення головного героя до життя. у творі здіймаються дуже гострі проблеми: проблема духовної дезорієнтації людини, що опинилася в складних обставинах, проблема відсутності гармонії між   внутрішнім світом людини та навколишнім середовищем, проблема вибору, що робить людина. автор у творі надає перевагу загальнолюдському над класово-ідеологічним, майстерно описує долю людини, що загубилася на життєвому шляху, але прагне відновити внутрішню рівновагу.

Аналіз пісні «їхав козак за дунай» пісня «їхав козак за дунай» написана у 18 сторіччі, в епоху бароко. автор пісні, семен климовський (світське ім’я — іван) був відомий як «харківський козак-піснетворець». пісня «їхав козак за дунай», яку тепер вважають зразком давньої любовної лірики, прославила семена климовського на весь світ. жанр: інтимна лірика, літературна пісня.  ідея твору: возвеличення почуття любові, що випробовується життєвими обставинами і розлкуою.  тема: зображення зворушливоі сцени розлучення козака з   коханою дівчиною, бо їде на війну за дунай.     основна думка: тебе ж, мила, не забуду, / поки жив на світі буду. композиція: пісня побудовані у формі діалогу між козаком та дівчиною.  художні засоби: зменшувально-пестливі форми слів: «вороненький», «миленький»,   «ручок», «коник».   повтори:   «мила… миленький», «постій, постій…».  звертання: «ти, конику вороненький…», «дівчино, прощай», «ти будь здоров, мій миленький», «постій, постій, козаче…», «тебе ж, мила, не забуду».  епітети: «ясні очі», «коник вороненький», «білі ручки» .  метафори: «ясних очей не стирай», «ручок не ламай». 

у кожноі людини щось виходить а щось ні у людини якоісь е талант але цей талант треба розвивати працюючи над ним хтось гарно співае малюе ше треба головне не загубити талант а ще його треба пошукати пробуючи щось нове а  в кожному таланті е великий успіх

 

андрій — білогвардійський офіцер, шовініст за своїми переконаннями. слова, що зриваються з його вуст, вражають ненавистю до рідного брата й рідної землі. батьківщиною йому стала росія, а оверкові він кидає в обличчя: «мазепа проклятий», «петлюрівське стерво». вірнопідданий служака, вояка «за веру, царя и отечество», герой сарикамиша й евзурума, він знехтував батьківським заповітом, гукнувши оверкові: «проклинаю тебе моїм руські серцем, ім’ям великої росії — матінки…».

панас, як і андрій та оверко, — жорстокий, безжальний. іменем батька махна з посмішкою на вустах він власноручно вбиває оверка, забувши про батьківський заповіт, проклинаючи брата «великою ненавистю і долею щербатою». у панаса інший світогляд, ніж у оверка: «…ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, зли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття».