Яку пораду Суботик давав постійно панові Пляшкеру?

що таке щастя? щось матеріальне, як вілла на гавайях, десяток автомобілів bentley в гаражі чи навпаки, ефірне та гнучке, незвичайне і повсякденне водночас? дія нас щастя - це мрія, що не має форми та матерії. а мрії наші іноді бувають настільки вибагливими, що стають божевільними. та якими б оригінальними не були наші думки, зрештою всі бажають бути щасливими. не завжди для нас успіх - щось конкретне. і коли мрія отримує форму, то іноді виявляється зовсім не тим, що ми намагалися уявити.  режисер вважає, що щасливим його зробить інвестор, який вкладе свої мільйони в майбутній блокбастер, домогосподарка найкращим подарунком до будь-якого свята вважає пилосос або набір виделок (дарма, що чоловік вимагає розлучення з того часу, коли він сів на одну з таких                                               фортуна не посміхається тим, хто не докладає зусиль, щоб бути щасливим. я, наприклад, досі не розумію людей, що понад усе прагнуть виграти в лотерею. жага легких грошей вбиває в нас бажання працювати і самовдосконалюватися.  а між тим, не треба вважати щасливим того, хто залежить від випадкового щастя.                                                                                                                   тому врешті-решт спадає на думку, що заможність і все інше, що її стосується - це всього-на-всього бонус. щоб не виникало найсумніших думок від безнадії.      є люди, які працюють ледь не цілодобово, недосипають і недої, але вважають себе щасливими, тому що бог подарував їм кусень хліба. а інші, котрі незадоволені своєю долею, звинувачують у своїх проблемах курс долара, погоду і пасажирів тролейбуса, скаржаться на державне правління і низьку заробітну платню. таким людям складно жити в цьому світі                                             "що може зробити тебе щасливим? " одразу в уяві виникають образи: гроші, гроші, ще раз гроші, жінка-красуня і чарівні діти, янголятка з наївними та рогаткою в руці.                                                                                 ми теж вже потім згадуємо про моральні цінності, про радість, турботу, про всі ті речі, що запалюють вогник в наших очах, дарують спокій нашому серцю. але чому так відбувається? ми недоїдаємо і тому ми скупі? - та наче ні. головна мета нашого життя - стати успішним бізнесменом? - теж ні. а між іншим, ви помічали, що щастя приходить лише до щасливих людей? щастя вимірюється не в доларах, а в моментах, коли на душі так хороше, що виростають крила. ми самі є його творцями.                                                          якщо хочеш бути щасливим, ти просто можеш ним бути.   

(к)оротке слово та (д)овне слово

  к - привіт

д - здраствуй, коротке слово

к - ти як ся маєш?

д - я дуже добре себе почуваю, а ти як себе почуваєш?  

к - теж так як ти.

д - куди ти прямуєш?

к - я йду на річку, а ти куди йдеш?

д - я в бібліотеку.

к - ну гаразд бувай.

д - допобачення.

дуже важливі для нас добрі слова, тому що вони радують нас, коли ми їх чуємо. вони можуть підтримати тебе в скрутну хвилину. погані слова навпаки засмучують людину, і від цього йому стає ще гірше. існує багато різних прислів'їв і приказок про добро і добрі слова. наприклад: добре слово, душу лікує, а зле калічить. ласкаве слово краще за солодкий пиріг. від теплого слова і лід тане». я прагну говорити добрі слова.

кожний народ, що створив дійсно велику цивілізацію, має у своїй скарбниці епічні твори, що зберегли історію, характери та звички, дух предків, ідеали нації, які пройшли випробування віками і тисячоліттями. у триєдиної гілки слов'ян, що складали київську русь, таким твором є "слово о полку ігоревім". воно було створено у неспокійні часи формування слов'янської державності, потім на довгі віки була втрачена. але твори, що вилилися з глибини народної душі, не гинуть. справжнім дивом, але й історичною закономірністю, було друге відкриття "" напередодні вітчизняної війни 1812 року, коли знов виникла необхідність спертися на загальнонародний дух.  "слово о полку ігоревім" — ліричний і героїчний твір. поезія та героїка єдиним потоком злилися в ньому. це не літопис, що тільки реєструє події. сама ж така подія не зовсім звична тема для епосу. не завоювання, не перемоги, а невдалий похід князя ігора новгород-сіверського став для автора "слова" приводом для висловлення гірких, просякнутих любов'ю та болем роздумів про рідну землю, її нинішнє та майбутнє. рядова воєнна невдача дала змогу з небувалою натхненністю висловити ідею єдності, без якої загине, буде пошматована загарбниками рідна земля.  починається "" із заклику до співців розповісти про похід "князя ігоря, ігоря святославича" не за старими поетичними канонами, а правдиво і точно. і ллється пісня про давніх лицарів-воїнів, хоробрих, загартованих, що змалечку звикли до ратного життя. "а мої ті куряни-воїни вправні, під трубами повиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані" всеволода автор називає "буй-туром", могутнім і славетним воїном. ігор — молодший, але теж відважний воїн іде зі своїм військом на половців. початок походу переслідують страшні віщування — сонячне затемнення, дивовижна поведінка тварин, гроза. над військом кружляють хижі птахи, наче очікуючи загибелі воїнів. але ігор каже: "лучче ж потятим бути, аніж полоненим бути". з такими воїнами, як русичі, честю буде і перемога — "напитися шоломом з дону", — і славна загибель.  двічі зустрілися русичі та половці. у першій сутичці руські воїни перемогли, узявши багато здобичі. але ігор хоче продовжити похід на ворога, хоче визволити від нього рідну землю.  другий, страшний бій попереду. образи великої поетичної сили автор "" використовує, щоб розповісти про нього. криваві зорі віщують велике побоїще, чорні хмари затьмарюють, ніби чотири сонця, чотирьох князів. наче грім із дощем зі стріл, сунуть з дону половецькі війська. ріки змутніли, земля гуде, а над полями стоїть курява — це половці ідуть, "од дону і од моря і зо всіх сторін руські полки обступили". і почалася велика битва. але замало було русичів, не підтримали їх інші князі — і полягло військо ігоря та всеволода, а ігор потрапив у полон. йому вдалося втекти, одинадцять діб він іде, ховаючись від ворогів. тут автор "" робить несподіваний хід. ігор повертається без перемоги, без здобичі, але по всіх містах його зустрічають, як переможця, а в києві дзвонять великі дзвони. це свідчить про симпатію автора до людини, яка, незважаючи на безнадійність справи, продовжує боротьбу.  "слово о полку ігоревім" — не тільки коштовний камінець зі скарбниці світової культури. це вічна поезія слов'янської землі, вічне прагнення до волі і заклик до єдності у боротьбі.