Мої враження від твору капелюх чарівника мумі тролі​

достигають, золотистим кольором.це жита половіють.

вони набралися соку,дозрівають(дозріли).це налились ячмені.

"шукай пригод- і життя буде веселіше! "-таке ось твредження підвласне справжній позитивній людині.а отже і мені.

  мені здається що без пригод прожити взагалі неможливо , а якщо і можливо ,то невесело.навіть у дитячих творах автори закликають дітей до різних цікавинок та загадок,які ті звичайно прагнуть розгадати.але це так тому,що автор намагається змалечку привити до дітей пригодницькі риси характеру та прагнення до цікавого та нового.

пригоди-це не тільки нові подорожі та таємничість,а й спосіб за якого наше життя стає набагато яскравіше.тож давайте шукати пригоди і я впевненний , що ці пригоди знайдуть !

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

князь ігор — головний герой пам'ятки. він воїн, політичний діяч русі. здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «браття і дружино! лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з дону». раптовість нападу на ворога важила дуже багато. і в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. князь ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».