Що з фантастичних припущень Р. шеклі стало реальності?

як гарно вночi взимку. небо   темно-синє, майже чорне.зорі на небі мерехтять, немов переморгуються. здавна люди помічали: якщо небо безхмарне,та зірочки мерехтять-це до морозу.   дивишся в це безкрає небо і здається, що летиш на своєму зорельоті до далеких невідомих планет. я люблю дивитись у нічне небо, бо тоді відчуваєш себе маленькою піщинкою у великому   всесвіті

бажання-хотіння

світитися-сяяти.

самотній-сам один.

спурхнув-взлетів.

дружити-товаришувати.

цим твором іван карпенко-карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. в основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга карпа з метою документально відновити втрачене предками дворянство. цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «згадую борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали? ! »боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним способом життя се-лянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю

у творі поєдналися елементи комедії і трагедії. образ борулі в цілому комічний, але за цим зовнішнім комізмом криється страшна драма, адже нерозумний, засліплений «дворянською лінією» герой міг втратити абсолютно все: і майно (якого майже не лишилось), і друзів (гервасія, протасія і матвія), і дітей (нещасливий шлюб марисі й розпусне життя степана), і власне життя.