Сенкан пр сіроманця та сашка з твору 'Сіроманець

с начала он набил свои карманы сухарями он хотел есть и ел их на ходу в кают-компании он нашёл бутылку рома и отхлебнул из неё несколько хороших глотков ибо нуждался в подкреплении сил для предствоящей работы .

первым делом он положил на своё изобретённый плот доски с корабля и на них он положил 3 сундука в одном из них были рис,сухари три круга голандского сыра ,пять больших кусков вяленой козлятины .он заметил что его вещи с берега унесло в море и решил найти одежду и нашёл но он не брал много из за того чт оего больше всего заботили инструменты .взял два охотничьих ружья и два пистолета который переправил вместе с пороховницей ,небольшим мешком с дробью и двумя старыми заржавевшими саблями .он знал что у них были 3 бочки с пороху и он их тоже нашёл  он ещё несколько раз приперался на корабль но я всё же советую тебе прочитать ) в общем вот так писала по своей книге по хе хе а ценность вещей он определял на месте для жизни на острове .

народився у чугуєві в україні, походить з родини військового поселенця. одним із його предків був український козак ріпа. хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. в 20 років подався до столиці російської імперії - санкт-петербургу.

з 1883  року в петербурзькій малювальній школі, у 1864-1871    роках  — у петербурзькій академії мистецтв (учень і. кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до італії  і франції

за конкурсне полотно «христос воскрешає дочку іаіра» рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном в якості академічного пенсіонера за державний рахунок.

рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873-1876  рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в паризькому салоні, незважаючи на заборону петербурзької академії. сам малював відносно мало. для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «садко у підводному царстві» (1876). за пізнішими оцінками найбільш цікавими були етюди монмартру та веля.

як і решта неокласиків, рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «на світі є співучий лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «чумаках» чи поемі «сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «моя апологія, альбо самооборона», «більшовик», київ, ч.216, 23 вересня 1923). така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом нквс у 1931, після чого він майже рік просидів у лук'янівській тюрмі. після ув'язнення остап вишня забрав його до себе в харків на кілька днів у гості. його товариші-неокласики м. драй-хмара, п. филипович, м. зеров були репресовані й загинули в концтаборах.

після ув'язнення, з 1931 року творчість рильського зазнає змін, і в збірці «знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. його творчість поділилась на два річища  — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.

1. високий кремезний чоловік з стрункою статурою та строгим поглядом.

2. він уже не міг працювати в полі та полювати на звірів, але все одно залишався дуже сильним: пасіка,сад,луки - се була його робота.

3. найбільше поважали захара беркута за його ліки.

4. "життя доти має вартісь, доки чоловік може іншим" - ці слова, були золотою ниткою в його житті.

5. він був найстарший в усій тухольскій громаді.

6. захар беркут був багатий цінним життєвим досвілом.

більше не можу нічого