Твір-есе «Кохання чи закоханість?» (за твором В. Чемериса «Вітька+ Галя, або Повість про перше кохання»)

ответ: кохання чи закоханість

Объяснение:

Нещодавно я прочитала, досить дотепну, автобіографічно-гумористичну повість, українського письменника Валентина Чемериса “Вітька + Галя або повість про перше кохання”. Головний герой твору, 14-річний Вітька Горобець, вперше закохується в однокласницю Гальку Козачок. У творі уславлюється почуття першого кохання, і вперше це "питання" вирішують наші герої по-дитячому, здійснюючи свої,  безглузді та кумедні, героїчні вчинки.

  Начитаний друг Федько Котигорошко, на прізвисько Жучок, завжди готовий до Він пропонує виражати свої почуття через серенади. «Неймовірний» спів Вітька для баби Хіврі викликає у мене регіт. Як тільки згадаю на його голові сомбреро з опудала, то знову усмішка. Ідея з листом, до редакції районної газети з проханням надрукувати зізнання в коханні, провалилася. Хотіли роздобути в бабці Векли зілля, яким причарують дівчину, але не вийшло. Ото по-побігав за кущі біднесенький романтик Федько.  

Спочатку Галька нехтує прихильністю Вітька та хитро використовує друзів.  Як то кажуть - стали в нагоді в господарстві: поносили воду, порубали дрова. От молодці!

Чого Вітька не переніс, так це прогулянки Петра Білого зі своєю коханою дівчиною, тому і утнув необдуманий вчинок – викликав суперника на дуель. Результатом чого став арешт так званих дуелянтів. Галя, звичайно, зрозуміла, що усе це заради неї. Поцілунок у щоку роблять Вітька щасливим.

Дуже веселими є сватання Вітька до Галі. Мама дівчини теж розуміє, що таке перші почуття, тому сипле в кишені хлопцям гарбузове насіння і пропонує прийти через 10 років. Таким чином автор дає зрозуміти читачам, що дорослішання має свою особливість, а закоханість - незмінний його супутник.

красивою означає бути доброю чесною-візьмемо до прикладу маленьку героїню   г.андерсена герду на її прикладі ми иожемо навчитися дуже багато !

доброта герди та її палка віра у порятунок кая їй подолати багато труднощів на шляху до мети.зустрічі з різними людьми збагатила її досвід.вона стала розумнішою.герду   не змогли зробити сильнішою   добрі чари,вони їй непотрібні,адже її сила була справжньою,а не штучною.

    вона вчить нас робити добро,а не залишати друзів у біді та завжди йти до своєї мети. людина може бути красивою коли їй притамані ті риси які показує нам маленька герда. 

був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси.  привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "

не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "

пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив  вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла  жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив  долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному  вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника  приклади материнське серце. потім в вогонь "

заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні  груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його  так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була  "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і  безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла  кучеряву голову до грудей.

осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали  могилами високими.

то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов  материнська.