Кого зневажливо іменували "черню"?

Ответы

Ответ дал: Гость

для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

краще в ріднім краї милім

полягти кістьми,сконати

ніж в землі чужій,ворожій,

в славі й шані пробувати.

у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

де ж того євшану взяти,

того зілля-привороту,

що на певний шлях направить,-

шлях у край свій повороту? !

роздумуючи над поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

за честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край!

я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.

Ответ дал: Гость

человек не сможет выжить без природы.

он дышит воздухом,ест еду которую дала нам та самая природа.

мы видим как летают и поют птицы, резвятся животные

Ответ дал: Гость

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась -

отут-то коло і замкнулось!

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *

Ответ дал: Гость

леся українка біографія стисло народилася 25 лютого 1871 в місті новограді-волинському. (мати – олена пчілка, батько — високоосвічений поміщик, дядько – михайло драгоманов). у будинку косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і і концерти вчилася у
приватних учителів. у 6 років почала вчитися вишивати. 1881 рік став початком захворювання на туберкульоз. тяжко хвора леся вивчає класичні мови (грецьку і латинську). восени 1883 року лесі зроблено операцію на лівій руці, видалили кістки, уражені туберкульозом. у грудні леся повертається з києва до
колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з матері леся вивчає французьку і німецьку мови. починаючи з 1884 року леся активно пише вірші («конвалія», «сафо», «літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «зоря» . саме цього року з’явився псевдонім «леся українка». 1885 року у львові вийшла
збірка її перекладів творів миколи гоголя (виготовлена нею спільно з братом михайлом). українка багато перекладала (м. гоголя, а. міцкевича, г. гейне, в. гюґо, гомера й і про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «стародавня історія східних
народів». побувавши 1891 в галичині, а пізніше й на буковині, українка познайомилася з багатьма визначними діячами західної україни ( і. франком, м. павликом, о. кобилянською, в. стефаником, о. маковеєм, н. кобринською. ). 1894 рік — навчання в художній школі м. і. мурашка в києві. у травні поетеса
вирушає за кордон до дядька м. драгоманова. вимушені потребою лікування подорожі до німеччини, австро-угорщини, італії, єгипту, кількаразові перебування на кавказі, в криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. 1902 рік поетеса провела на лікуванні в сан-ремо (італія),
живе в одесі, києві. у чернівцях вийшла її збірка поезій «відгуки». 1903 драматична поема «вавілонський полон», вірш «дим». 1904-1905 рр. — поезії «дочка ієфая», «напис в руїні» та ін. друге видання збірки «на крилах пісень». «осіння казка», «пісні з кладовища», «пісні про волю», вірші «мріє, не
зрадь! », «упоєні на бенкетах кривавих…», діалог «три хвилини». на початку березня 1907 року леся українка переїжджає з колодяжного до києва. 7 серпня 1907 р. леся українка та климент квітка офіційно оформили шлюб у церкві, живуть в криму. поетеса завершує драматичну поему «кассандра». жандармами
вчинено обшук на квартирі косачів, конфісковано 121 книжку. л. українку разом із сестрою ольгою заарештовано. у 1908 році леся українка перебувала в ялті, києві, одесі, євпаторії, батумі, тбілісі. їздила до берліна на консультацію з професором щодо операції на нирках. останні роки життя л.
косач-квітки пройшли в подорожах на лікування до єгипту й на кавказ. померла 1 серпня 1913 року в сурамі у віці 42 років.