Зредагуйте текст ВІДПОВІДНО ДО норм української літературної мови Укажіть на характер помилок
А) Згідно вченню Аристотеля, люди стають такими, якими вони є, завдяки трьом чинникам природі, звичаям, розуму Разом з тим, людську природу здатні змінювати «або в кращий, або в гірший бік» звичаї Люди «часто чинять всупереч набутим звичкам і природі, прислухаючись саме до розуму »[Арист, с 201] Адже розум сам по собі, поза полісною спільнотою схильний робити помилки Держава - це «зв'язок між людьми, схожими одне на одного» [Там само, с 192] Схожість трактується Аристотелем тут не їхньою подобою, вродою чи тілом, а перш за все їхнім соціальним «станом громадянина», бо держава є певна сукупність громадян Аристотель, з'ясовуючи значення явища «громадянства», вважає його досить складним поняттям Його зміст може змінюватися залежно від міри соціальної свободи і соціального ладу у державі Філософ визначає громадський стан особи і держави як самодостатність для існування політичного або громадянського стану общини Громадянином за Аристотелем є той, хто приймає участь в законодавчих або судових справах та

«тіні забутих предків» — один із найбільш зворушливих творів про кохання. героїв цієї повісті івана та марічку називають українськими ромео та джульєттою. розповівши трагічну історію кохання гуцулів, м. коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття.  любов івана та марічки, дітей двох ворогуючих сімей, народилася несподівано, всупереч тій ненависті, що життя палійчуків і гутенюків. дві споріднені душі знайшли одна одну, щоб ніколи не розлучатися. між ними повна гармонія, взаєморозуміння. обоє — діти природи, яким добре відомі її закони, її мова, обоє — талановиті музиканти: іван грав на флоярі, а марічка обзивалася до нього своїми співаночками. сподівалися побратися, незважаючи на сімейну ворожнечу.  але доля склалася по-іншому. іван пішов на заробітки, а в цей час трагічно загинула марічка. ось з цієї події, як мені здається, і починається велика історія про справжню вірність. все, що робив іван після смерті марічки, — це були спроби жити новим життям, забути кохану. майже сім років він десь блукав, служив у наймах, здавався людям «ведмедем, який зализує свої рани». потім повернувся в село, одружився, прагнув стати господарем, сім'янином. але ж усі ці спроби були марними. нове життя не приносило ні радості, ні щастя. царинка і маржинка — слабка заміна того, що називають сім'єю. бо дружина палатна не була марічкою! а саме вона, незабутня подруга дитячих та юнацьких літ, вічно стояла біля нього, співала свої співаночки або тихо плакала. і неправда, що івана зжив зі світу юра-мольфар, що він загинув через якусь душевну хворобу! просто герой повернувся, нарешті, до своєї єдиної на все життя коханої. тільки з нею він міг бути живим, міг діяти, творити, міг відчувати себе людиною. а якщо її немає, то й він не повинен жити — це вже суперечило б його людській сутності. ось так я розумію трагедію гуцульських ромео та джульетти.  звичайно, література і життя — це не одне й те ж. життя багатше за будь-який художній твір, і людина завжди зможе знайти застосування для своїх сил, думок і бажань, навіть якщо її спіткало нещасливе кохання. але, перечитуючи повість м. коцюбинського, знову і знову переживаєш, хвилюєшся і глибоко співчуваєш закоханим. знову і знову щемить серце від такої щирої і зворушливої пісеньки марічки:   ізгадай мні, мій миленький, два рази на днину,  а я тебе і сім раз на годину.  люди, які вміють кохати один раз, справді прекрасні. вони ніколи не зрадять, не зможуть збрехати. тож нехай у кожному з нас буде хоч крихітка тієї душевної краси, якою м. коцюбинський наділив своїх нещасних і щасливих закоханих — івана та марічку. 

1)жена его давно умерла

2)татарин ударил олесю

небо - здавалося пташиним морем , небо було блакитне та прозоре як дзеркальце

лелеки - як літаки кружляють над домівками , вертольотики ,

напиши автора бо я можу з иншого твору відповідь дати

якщо то напишіть мені будь ласка